NB! - Україна Incognita

NB!

Цею лицемірну, але грандіозну за розмахом псевдонаукову виставу на межі 50-х років минулого століття, сприймається сьогодні ніби віддалено. Та все ж пил забуття не ліг на жодну деталь! Слідом за шабашем лисенківщини, коли розпинали генетиків, а визначення «вейсманіст-морганіст» стало мало не лайкою, дедалі небезпечніше почала лунати важка хода «павловского вчення». Звісно, все інсценувалося згори, у дусі сталінської «свободи критики» .
Відомий український мислитель, історик і політичний діяч В. Липинський наголошує на тому, що в історичному житті відбувається постійне відновлювання або зміна аристократії. Головна причина цього явища полягає в тому, що рівень розвитку матеріальної культури нації, який досягається під проводом певної аристократичної верстви, переростає політичні організаційні форми, витворені для нації владою цієї верстви. В результаті формуються нові активні групи, які бажають усунути стару аристократію, захопити владу, організувати і очолити націю відповідно до власних інтересів.
Колись, за часів Давньоримської держави, знаменитий полководець Сціпіон Африканський, завойовник і переможець Карфагена, виступаючи в Сенаті, сказав таке: «Римляни! Варто вам оцінювати своїх ватажків не за тим, чого вони з якихось причин не спромоглися дати вам, а за тим, що вони дали нового у порівнянні з попередніми часами» (цікаво, що Ленін, згадавши знання, почерпнуті ним із класичної гімназії, неодноразово наводив ці слова — втім, без посилання на джерело!).
Відомий український мислитель, історик і політичний діяч В. Липинський наголошує на тому, що в історичному житті відбувається постійне відновлювання або зміна аристократії. Головна причина цього явища полягає в тому, що рівень розвитку матеріальної культури нації, який досягається під проводом певної аристократичної верстви, переростає політичні організаційні форми, витворені для нації владою цієї верстви. В результаті формуються нові активні групи, які бажають усунути стару аристократію, захопити владу, організувати і очолити націю відповідно до власних інтересів.
У листопаді 1918 року закінчилася Перша світова війна, яка тривала понад чотири роки і принесла незчисленні лиха багатьом народам. Держави Антанти та їх союзники святкували перемогу над Четверним союзом — Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною. Непрості питання повоєнного мирного врегулювання, в тому числі вироблення і підписання мирних договорів з переможеними країнами, вирішувалися на Паризькій мирній конференції, що відбувалася (з перервами) з 18 січня 1919 по 21 січня 1920 року. В її роботі брали участь представники близько тридцяти країн. Ще низка делегацій прибула до Парижа без запрошення, серед них були й посланці від різних державних утворень, що виникли на теренах колишньої Російської імперії.
Період перебування Рейгана на посаді президента США (20 січня 1981 — 20 січня 1989) можна цілком справедливо назвати революцією — і значна частина істориків із цим згодна. Які основні завданні Рейган та його команда ставили перед собою в ті роки і що саме із задуманого вдалося виконати:
Можливо, не всі українці звернули увагу на цьогорічний тролінг (якраз напередодні 9 Травня — свята, яке в Росії відзначали з офіціозною помпезністю) вправних «жартівників». А саме: було продемонстровано переможний плакат з написом угорі: «Спасибо деду за Победу». Тільки зображений на цьому плакаті був геть неочікуваний «дід»: 40-й президент США (у 1981—1989 рр.) Рональд Вілсон Рейган (06.02.1911— 05.06.2004) зі своєю еталонною голлівудською усмішкою! Слід визнати, що таке поєднання візуального образу та певного тексту, коли казенний путінський заклик набув зовсім нового змісту, є значно серйознішим, ба навіть глибшим, аніж це може видатися на перший погляд.
1896 року Іван Бунін уперше побував у Одесі. Це місто в його житті ще відіграє надзвичайно велику роль: протягом тривалого часу — аж до кінця 1920 року — він тут надовго зупинятиметься; тут одружиться, стане батьком; тут вестиме свій щоденник «Окаянні дні»; звідси вирушить на еміграцію... Утім, про все своєю чергою. В Одесу Буніна запросив письменник Олександр Федоров, його приятель. Так у бунінській хроніці з’являється назва німецького поселення Люстдорф, розташованого на березі моря за якихось два десятки кілометрів від центру міста. В часи моєї студентської юності (а це 1970-ті роки) до колишнього Люстдорфа (по-новому — Чорноморка) від залізничного вокзалу ходив трамвай №27.
Сьогодні, на 28-му році незалежної України, багато хто ще не знає про знакову подію, яка сталася 30 червня 1941 року у Львові, де українські націоналісти проголосили відновлення Української держави. Більш детально про цю подію говоримо з львівським істориком, директором Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Русланом ЗАБІЛИМ:
Вдачу Іван Бунін мав дуже емоційну, непосидющу. Любив мандри. Побував у Криму, який непокоїв його розпалену батьковими розповідями уяву ще з дитячих літ. За добу міг пройти кримськими шляхами й стежками аж сорок верст! А в новелі «Козацьким ходом» (Одеса, 1898) Іван Бунін розповів про свою першу юнацьку подорож по Дніпру на завантаженій дровами барці «Чайка». Відбулася вона тоді, коли Бунін «закінчував /.../ курс у гімназії» (очевидно, влітку 1890 р.). «Я багато читав перед тим про Малоросію, про Запорозьку Січ, часто малював собі в уяві бурхливі дніпровські пороги і переїзди через них «козацьким ходом», тобто прямим шляхом через їх вири», — згадував 28-річний автор новели.

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар