NB! - Україна Incognita

NB!

1896 року Іван Бунін уперше побував у Одесі. Це місто в його житті ще відіграє надзвичайно велику роль: протягом тривалого часу — аж до кінця 1920 року — він тут надовго зупинятиметься; тут одружиться, стане батьком; тут вестиме свій щоденник «Окаянні дні»; звідси вирушить на еміграцію... Утім, про все своєю чергою. В Одесу Буніна запросив письменник Олександр Федоров, його приятель. Так у бунінській хроніці з’являється назва німецького поселення Люстдорф, розташованого на березі моря за якихось два десятки кілометрів від центру міста. В часи моєї студентської юності (а це 1970-ті роки) до колишнього Люстдорфа (по-новому — Чорноморка) від залізничного вокзалу ходив трамвай №27.
Сьогодні, на 28-му році незалежної України, багато хто ще не знає про знакову подію, яка сталася 30 червня 1941 року у Львові, де українські націоналісти проголосили відновлення Української держави. Більш детально про цю подію говоримо з львівським істориком, директором Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Русланом ЗАБІЛИМ:
Вдачу Іван Бунін мав дуже емоційну, непосидющу. Любив мандри. Побував у Криму, який непокоїв його розпалену батьковими розповідями уяву ще з дитячих літ. За добу міг пройти кримськими шляхами й стежками аж сорок верст! А в новелі «Козацьким ходом» (Одеса, 1898) Іван Бунін розповів про свою першу юнацьку подорож по Дніпру на завантаженій дровами барці «Чайка». Відбулася вона тоді, коли Бунін «закінчував /.../ курс у гімназії» (очевидно, влітку 1890 р.). «Я багато читав перед тим про Малоросію, про Запорозьку Січ, часто малював собі в уяві бурхливі дніпровські пороги і переїзди через них «козацьким ходом», тобто прямим шляхом через їх вири», — згадував 28-річний автор новели.
Влітку 1941-го сержант Василь Марко проходив службу неподалік радянсько-польського кордону. «В неділю, 22 червня, мала приїхати наречена, і я не міг дочекатися ранку, — згадував події 78-річної давнини пан Василь. — Але замість Оксани з’явилися німецькі танки...» Під натиском переважаючого у живій силі й краще озброєного ворога червоноармійцям довелося залишити свої позиції, відступаючи вглиб країни. У вересні полк, вірніше його рештки, опинилися в оточенні. Сталося це в районі Фастова. І майже всі бійці, в тому числі й Василь, потрапили в полон...
Якщо у Стародавній Греції сім міст, за легендою, сперечалися за те, щоб вважатися батьківщиною Гомера, то Україна досі щедро дарує своїх визначних синів іншим народам, забуваючи, що вони є українцями і не вшановуючи їх належним чином. Скажімо, нещодавно на День космонавтики багато які мас-медіа передрукували матеріал однієї з провідних інформагенцій, у якому були «пропущені» такі геніальні конструктори космічних систем, як Валентин Глушко та Гліб Лозино-Лозинський, першим українцем у космосі названий Леонід Каденюк (хоч насправді ним був четвертий космонавт Павло Попович), а серед заокеанських астронавтів українського походження не названо громадянку Канади Робарту Бондар...
Як говорилося раніше, план Сталіна, за його ж словами, був дуже простий - зіштовхнути західні держави і послабити їх якомога більше. А потім - скористатися ситуацією і сов’єтизувати якомога більше раніше незалежних країн і територій. З 1939 по 1941 роки план спрацював всюди, крім Фінляндії, на яку пішло набагато більше сил, ніж передбачалося. Після переговорів Молотова з фюрером в Берліні обидві сторони концентрували сили, але раніше встиг вдарити Гітлер. Черговий етап війни, який почався 22 червня 1941 року, Радянський Союз в пропагандистських цілях назвали «Великою Вітчизняною». Більше ніхто в світі так її не називав і не називає, це або «Східний фронт» Другої світової (яка йшла вже майже два роки), або «Радянсько-німецька війна». Але більш точно наступне: до війни вступили два інтернаціоналу - радянський і нацистський.
Новий 1940 рік розпочався для радянських і нацистських союзників із дружнього жесту Сталіна Гітлеру – СРСР повертав нацистам німецьких антифашистів, посаджених у радянські концтабори під час чисток. Маргарет Бубер-Нойманн, дружину покійного «ворога народу» Гайнца Нойманна, вбитого НКВД у 1937 році, вивезли з Карлага в Москву, трохи відгодували і відправили на кордон із Німеччиною в Брест-Литовськ, де в складі групи з 31 особи передали колегам із гестапо: «Тут я почула позад себе збуджені голоси і побачила, як троє чоловіків із нашої групи благали офіцера НКВД не посилати їх через міст, - згадувала Бубер-Нойманн. - Один із них, на ім'я Блох, до 1933 року був редактором німецької комуністичної газети. Для нього інший бік моста означав вірну смерть. Така ж доля мала спіткати молодого німецького робітника, заочно засудженого гестапо до смерті. Усіх трьох насильно потягли по мосту. Потім підійшли гестапівці і взяли на себе роботу НКВД Сталіна».
Ще 11 січня 1939 року дуче Муссоліні зауважив фашистському міністру закордонних справ Галеаццо Чано: «Які далекі ми від цих людей! Це зовсім інший світ. Ми говорили про це після обіду з дуче, в кутку кімнати. «Ці люди зроблені не з такого матеріалу, - говорив він, - як Френсіс Дрейк та інші чудові авантюристи, які створили імперію. А ці в підсумку є стомленими синами старовинного роду багатих людей, і вони втратять свою імперію». А1 вересня того ж року, в день початку війни, Іван Майський, посол СРСР у Великій Британії, перебував на балюстраді парламенту у Вестмінстері, Лондон, і писав у щоденнику про промову Чемберлена..
Жахливий голод в Україні (в першу чергу на півдні й сході) та у Поволжі, спричинений каральною політикою більшовицького режиму, а також небаченою посухою, що вразила ці регіони влітку 1921 року, почав уже за три-чотири місяці набувати страхітливих масштабів. Так, у грудні 1921 року голодувало (за, очевидно, заниженими даними) 12% населення України, в січні 1922 року — вже 20%, а у травні того ж року — не менше 10 мільйонів люду, серед них щонайменше 2 мільйони дітей...
При погляді на передісторію Другої світової війни зазвичай починають розповідь із протиріч Версальського та інших договорів за підсумками Першої світової, з приходу до влади Гітлера і його підготовки до конфлікту. Зараз, у 2019 році, очевидно, що такий погляд схематичний, примітивний, а головне - однобокий, але це розуміють в іншому світі, переважно поза країнами колишнього Радянського Союзу. Якщо ж дивитися на ситуацію з боку Радянської Росії і СРСР, оптика виходить абсолютно інша.

   
  • Останні коментарі

    Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар