NB! - Україна Incognita

NB!

Є прадавня, сумна шотландська легенда. Бог після створення Шотландії запросив до себе архангела Гавриїла, аби показати свій витвір. «Подивись! — сказав Господь, — високі гори, чарівні жінки, мужні чоловіки, чудова прохолодна погода. Я дарував цьому народові красиву музику і неповторний напій, прозваний «віскі». Гавриїл відказав: «Господи, хвала Тобі! Але чи не здається Тобі, що Ти є занадто щедрим? Чи Ти не думаєш, що все це — забагато для них?». На що Бог відповів: «Якби ти знав, яких сусідів я їм підібрав...»
Шлях усіх волелюбних країн у чомусь схожий, за всіх неминучих відмінностях. Вірність еліти своєму обов’язкові (чи, навпаки, відступництво цієї еліти), готовність народу платити за свободу й незалежність ту ціну, яка є необхідною в цей період історії, аж до найвищої (або, напроти, деморалізація цього народу під пацифістськими гаслами «миру» — миру з ворогом!), вміння бачити, хто є насправді ворог, якими є реально слабкі місця супротивника — ось що визначає перемогу або невдачу всіх визвольних воєн.
Спільним, зокрема, є місце дії. Це — терени Гетьманщини. Причому події в обох творах так чи інакше пов’язані з Полтавою. У «Козаку-віршотворцеві», як уже зазначалося, головний герой Климовський воює під Полтавою проти шведів. А в «Наталці Полтавці» головна героїня, а також її мати й коханий Петро родом із цього міста. Але якщо в «Козаку-віршотворцеві» Полтава — це місце «слави російської зброї», то в «Наталці Полтавці» це, радше, «тихе місто», мешканці якого переймаються своїми «дрібними» життєвими проблемами. Ось як про своє життя співає головна героїня твору:
Котляревський відомий не лише своєю «Енеїдою», а й драматичними творами. Найбільш знаною серед них є «Наталка Полтавка». Остання трактується як соціально-побутова драма, яка відображає реалії українського життя. А при її написанні широко використовувався український фольклор. То справді так. Однак цей твір став відповіддю на п’єсу Олександра Шаховського «Козак-віршотворець». Про це зустрічаємо відвертий натяк у «Наталці Полтавці», про що буде окрема мова.
Земля стає товаром... Цей історичний процес — у різних варіаціях — можна простежити в безлічі сюжетів з історії деяких держав Стародавнього Сходу, Античної Греції та Риму. Проте, мабуть, ніде тотальне проникнення товарного виробництва в аграрну економіку не набуло такого драматичного характеру, як у Британії ХVІ—ХІХ століть (особливо за правління «благословенного» короля Генріха VІІІ Тюдора в 1507—1547 рр. та його доньки, видатного політика Єлизавети І, покровительки Шекспіра, в 1558—1603 рр.).
Отож, я син свого народу і покликаний служити йому (світоглядна настанова, яку й сьогодні заперечують деякі авторитетні українські інтелектуали: мовляв, я нікому нічим не зобов’язаний, окрім своєї родини та найближчих друзів. Такий підхід багато що пояснює!). Мандела вірив у це покликання. Не знаємо, чи був він знайомий з афористичним висловлюванням Джавахарлала Неру: «Найгірший ворог свого народу — це національна інтелігенція, вихована колонізаторами», але можна стверджувати, що «вихованцем» колонізаторів ця людина аж ніяк не була.
Читаємо сухі, лаконічні рядки з енциклопедій: Нельсон Мандела (18.07.1918 — 05.12.2013) — видатний південноафриканський державний, політичний та громадський діяч, перший президент вільної, нерасової Південної Африки у 1994 — 1999 роках, людина, яка внесла колосальний вклад у демонтаж системи апартеїду в ПАР, один із найбільших моральних авторитетів ХХ століття...
Сентенції президента Росії Володимира Путіна про так звану провину Польщі за розв’язання Другої світової війни не лише продовжують традиції сталінської пропаганди, а мають довшу історію. Після закінчення радянсько-польської війни і укладення Ризького миру Польща залишалася для Радянської Росії і потім Радянського Союзу ворогом номер один. Для дестабілізації в ній обстановки використовувалися структури розвідки ВНК-ГПУ, військової розвідки і Комінтерну.
Сучасні міждержавні відносини України та Угорщини — справді непрості. Коріння багатьох проблем тут криється в історії наших народів. Тому «День» звернувся до фахівця у цій галузі, доктора історичних наук, професора Леонтія Войтовича, який є автором монографії «Галич у політичному житті Європи XI—XIV століть», із проханням дати інтерв’ю і висвітлити маловідомі аспекти цієї актуальної теми.
Мао Цзедун, чий культ перетворився фактично на обожнювання, помер у Пекіні 9 вересня 1976 року на 83-му році життя. Аж до самого відходу Великого Керманича офіційна пропаганда КНР стверджувала: «Велика Пролетарська культурна революція» (повна узаконена назва цього штучного тайфуну) не є завершеною, вона досі триває, адже «буржуазні штаби» в Компартії Китаю досі діють...

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар