NB! - Україна Incognita

NB!

Авторський колектив документального фільму «Соловецькі в’язні з України», знятого 2011 року Полтавською обласною державною телерадіокомпанією «Лтава» (режисери Наталія Іванченко і Дмитро Старіков), нещодавно став лауреатом Державної премії імені В’ячеслава Чорновола за найкращу публіцистичну роботу в галузі журналістики. «День» уже розповідав читачам про першу стрічку із «соловецького» циклу, присвячену долі українського неокласика Миколи Зерова, в інтерв’ю з її сценаристом, доктором філологічних наук, професором Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Ольгою НІКОЛЕНКО (див. статтю «Соловки: міні-модель СРСР», №78-79, 11 травня 2012 р.). Нині ж, після отримання відзнаки, ми зателефонували Ользі Миколаївні, щоб привітати її з перемогою і поцікавитися подальшими творчими планами.
З нагоди святкування 70-річчя Української повстанської армії у місті заплановано масштабні святкування. «Ці люди присягнули у 1940-х роках, що боротимуться за Україну. І до сьогодні продовжують боротися, - наголошує заступник міського голови Львова з гуманітарних питань Василь Косів. - Сьогодні в Україні та загалом у світі вартість присяги нівелюється - люди зраджують, відходять від своїх переконань, продаються... Натомість 90-річні ветерани воюють з таким же молодечим запалом та ентузіазмом, як і 70 років тому. Маємо щастя, що вони поруч з нами, і треба цінувати кожну хвилину можливості спілкування з ними»...
Цього літа - з ініціативи двох польських організацій, що мають поважний досвід у реалізації історичних та культурних проектів на теренах України, Білорусі та Польщі (мова йде про «Панораму Культур» та «Браму Ґродську - Театр NN»), - під названий огляд потрапила чи не найсуперечливіша та найскладніша сторінка польсько-українських взаємин - трагедія на Волині 1943 року. Попри хороші стосунки поміж державами, що дозволяють із оптимізмом дивитися у майбутнє польсько-українських відносин, на рівні суспільної думки (а надто - історіографії) волинські події й дотепер потребують (пере)осмислення - як і потребують загоєння колективні й індивідуальні душевні травми, яких зазнали обидва народи 69 років тому.
У вересні в Україні на державному рівні відзначається День партизанської слави. Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГО України) і Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років, у межах спільного проекту зі збереження та пропагування історичної пам’яті українського народу, щорічно до цієї знаменної події представляють найцікавіші документи зі своїх фондів, які розкривають сторінки боротьби українських партизанів у тилу ворога.
Унікальність таких експозицій полягає в тому, що вони широко оприлюднюють документи, які фактично є єдиним джерелом з вивчення проблем партизанського руху в Україні.
Львівська обласна рада оголосила 2012-й Роком УПА - на честь 70-річчя створення Української повстанської армії. У рамках заходів, присвячених ювілею, сьогодні у Львові почнеться Міжнародна наукова конференція «Українська повстанська армія в контексті національно-визвольної боротьби народів Центрально-Східної Європи». Під час дискусії, участь у якій візьмуть науковці з України, Франції, Чехії, Словаччини, Польщі та Литви, обговорюватимуться актуальні проблеми історії українського національно-визвольного руху середини ХХ століття та його вплив на формування сучасної суспільно-політичної ситуації в Україні.
Сьогодні в Центральному державному архіві-музеї літератури та мистецтва відбудеться представлення книжки «Олександр Довженко. Щоденникові записи. 1939 - 1956» (харківське видавництво «Фоліо»). Це спільна робота російських та українських кінознавців і архівістів. У вихідних даних видання - Федеральне архівне агентство Російської Федерації, Російський державний архів літератури та мистецтва, Держаний комітет архівів України, Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України. Упорядники - В.Забродін, Є.Марголіт. Підготовка тексту: В.Забродіна, А.Євстигнєєвої (російський текст), О.Чугунової, С.Тримбача (український текст). Вступні статті Т.Горяєвої, А.Євстигнєєвої, Є.Марголіта, С.Тримбача.
Після розпаду Радянського Союзу на поверхню поволі почали виринати свідчення про гоніння комуністичної репресивної системи проти українців. Більш-менш оприлюднено дані щодо трагедії кримських татар - завдяки їхнім власним зусиллям. А що ж інші етнічні групи.
«За 21 рік незалежності не було видано жодного посібника з історії етнографічних груп», - констатував етнолог Ярослав Теплий, представник лемко-русинського народу. Зрозумівши, що ініціативи від держави чекати марно, різні етнічні групи, які не асимілювалися з українцями остаточно, почали створювати власні школи, передавати традиції своїм нащадкам, учити дітей рідної мови. Допомогти своєму народові самотужки вирішив і Ярослав Теплий. Спираючись на архівні документи та матеріали з понад 140 джерел, він упорядкував власну книжку - етнокультурологічне дослідження історії лемків-русинів під назвою «Українська Атлантида».
Заходи до уродин вдатної української оперної співачки і педагога розпочалися покладанням квітів до могили Соломії Крушельницької (1872 - 1952?рр.) на Личаківському цвинтарі, а продовжилися урочистими засіданнями, виставками і концертами у Національному університеті «Львівська політехніка», організованими Міжнародним інститутом культури, освіти та зв’язків з діаспорою.
Спеціально до ювілею Соломії Амвросіївни Львівська опера, яка нині носить ім’я Крушельницької, показала оперу «Мадам Баттерфляй» Джакомо Пуччіні та балет «Повернення Баттерфляй» Джакомо Пуччіні - Мирослава Скорика. Долучився до урочистостей і Театр ім. М. Заньковецької (28 вересня): на камерній сцені театру покажуть виставу «Спогад про Соломею».
У Музеї книги і друкарства України триває виставка українських стародруків XVI - XVIII століть із унікальної приватної колекції відомого бізнесмена, колекціонера й мецената Віталія Гайдука. Зібрання нараховує понад 500 стародруків. «Більшість книжок існують в одному, максимум у трьох примірниках у наукових зібраннях України. Є багато книжок, яких узагалі нема в наукових колекціях в нашій державі. І, що найважливіше, є в цьому зібранні видання, невідомі науці, - ми вперше вводимо їх у науковий обіг», - розповідає «Дню» директор музею Валентина Бочковська-Мартинович.
Про Уласа Самчука в Україні знають, на жаль, не так уже й багато. Це зумовлено тим, що видання творів письменника за радянських часів фактично було заборонено. Як зазначає професор Острозької академії Петро Кралюк, його вважали українським націоналістом. Певною мірою це так і було, адже Улас Самчук належав до Української військової організації, публікував свої твори в її виданнях. Також був членом Організації українських націоналістів, а саме її мельниківського крила. «Уласа Самчука досить добре знали в міжвоєнний період у середовищі українських емігрантів, людей, які боролися за незалежність України. У роки Другої світової війни письменник видавав газету «Волинь», яка виходила в Рівному. Саме цей період був найбільш яскравим у житті Уласа Самчука. Тоді з’явилися його твори, зокрема відома трилогія «Волинь», повість «Марія» - фактично перший твір про Голодомор в Україні. Хоч Улас Самчук не був свідком Голодомору, але він знав про те, що відбувалося у Центральній та Східній Україні», - розповідає Петро Кралюк.

   
  • Останні коментарі

    Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар