NB! - Україна Incognita

NB!

«Ця книга більшою мірою присвячена поетові Михайлові Миколайовичу Петренку, тому можна було б вказати в назві, наприклад, «поет-романтик Михайло Петренко». Проте, проведене дослідження, виконується з метою розв’язання загальніших завдань, де інформація про М. Петренка посідає основне місце, але є однією зі складових.
Багато хто чув про нього як про поета, але лише небагато хто знав, що він був ще й урядовцем. Михайло Петренко здобув юридичну освіту, закінчивши 1841 року Харківський університет, але саме захоплення поезією принесло йому популярність. Як поет, написав він небагато, але його вірші пам'ятають і зараз. Такі як «Дивлюсь я на небо ...», «Взяв би я бандуру...» трансформувалися в пісні і отримали статус народних.
Національний музей «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» підготував цю виставку разом з Галузевим державним архівом Служби безпеки України. На ній представлені нормативно-правові документи, архівно-слідчі справи, протоколи позасудових органів, періодична преса тих років – як комуністична, так і та, що виходила закордоном і надавала об’єктивну інформацію про те, що в той час діялося на території України. Також в експозиції включені праці вітчизняних та закордонних дослідників. Все це, на думку організаторів, має краще розкрити механізм, задіяний для створення штучного голоду.
Монумент постав в урочищі Святославле, що у Сколівському районі, де, за легендою, похований син Володимира I Святославовича – Святослав (982–1015), князь древлянський, що княжив у Турові і загинув у битві з військом Святополка Окаянного. Святослав після смерті батька, передчуваючи загибель, намагався втекти від зведеного брата до Угорщини, але на березі річки Опір його наздогнала погоня. Битва була жорстокою, бо Святополк наказав «Сколіть їх усіх!». Долина вздовж річки вся була вкрита тілами загиблих… З цими подіями відтоді пов’язані географічні назви Сколе, Славське, Святослав (передмістя Сколе), Опір, Славки (притока Опору), урочище Святославле, потік Святославчик і Святославова могила...
На одному з численних шкільних ярмарків, напередодні нового навчального року, «День» побачив у продажу учнівські зошити із Леніним, Сталіним і автоматом Калашнікова на фоні кремлівської зірки. Вони лежали серед іншого канцелярського приладдя на першому поверсі магазину «Читай-город», розташованого у центрі столиці. Як прокоментував нам ситуацію представник магазину, «всі зошити, які є у продажу, схвалені Міністерством освіти (!) і були закуплені виключно для розширення асортименту». У вихідних даних продукції вказано, що вона «виготовлена на замовлення і під контролем російського ТОВ «Альт» у видавництві ТОВ «Полісвіт» у місті Дніпропетровськ». «День» чекає на офіційну реакцію Міносвіти.
Десять років тому вийшла друком книжка «Україна Incognita». Це була подія в житті газети та наших читачів, яка, як бачимо нині, дала початок цілій однойменній бібліотечній серії «Дня». Сьогодні ця перша книжка, до якої редакція зберігає дуже трепетне ставлення, — бібліографічна рідкість і досі, мабуть, залишається найбільш знаковою та популярною з усіх наших книжкових видань. Це не порожні слова, бо за свою десятирічну історію «Україна Incognita» була перевидана п’ять разів українською мовою та один раз — російською загальним накладом у 12900 екземплярів. Між іншим, не виключено, що найближчим часом ми перевидаватимемо її знову — запаси останнього перевидання вже вичерпано.
Минулого тижня у Львові представили альтернативний посібник із історії України. Книжка має назву «Вступ до історії України» і розрахована на 10-11-річних школярів.
- Посібник не буде основою для вивчення історії у 5 класі, - відразу ж зазначила в.о. начальника міського управління освіти Катерина Гороховська. - Учні зможуть використовувати його як додатковий матеріал.
За словами автора книжки - вчителя історії львівської ССЗШ № 28 Андрія ЗАКАЛЮКА, це альтернативний та компенсуючий посібник, у який увійшла як основна інформація шкільної програми, так і теми, що не потрапили до міністерського підручника, зокрема історія України ХХ ст. Наприклад, у книжці є розділи, присвячені битві під Корсунем, Голодомору та УПА. Автор наголосив, що намагався зробити посібник максимально доступним для п’ятикласників: «Велика кількість малюнків і карт поряд із легким для сприйняття матеріалом дозволять школярам не лише ознайомитися з історією, а й зрозуміти її».
7 серпня 1932 року більшовицька тоталітарна влада здійснила (не вперше і не востаннє) злочинний, свідомо продуманий терористичний акт, до того ж, іще й «юридично» оформлений. Спочатку від імені Раднаркому СРСР та ЦК ВКП (б), за підписом Сталіна й Молотова, а трохи згодом - від імені номінально «найвищої» влади в СРСР, тобто голови ЦВК, «всесоюзного старости» Михайла Калініна вийшов один із найжорстокіших нелюдських, антиправових вироків (саме вироків для цілих народів) ХХ століття - «Указ про 3 колоски».
5 серпня - День памяті жертв Великого терору 1937-1938 років. Саме цього дня 75 років тому згідно з оперативним наказом НКВС СРСР були розпочаті масові репресії, розстріли, заслання, власне, доба «Великого терору».
Вшанували пам’ять загиблих у ту епоху зокрема в Одесі, про що докладно розповів історик Олександр Музичко.
Окрім того, було створено українську делегацію у складі близько 30 осіб, яка вирушила на Росію для відвідин меморіалів, споруджених упродовж останніх десятиліть на місцях розстрілів і масових поховань жертв комуністичного терору. Однак, при перетині українсько-білоруського кордону одного з учасників делегація «загубила». Журналісту-історику Сергію Шевченку, автору праць про Соловки та Сандармох, без жодних вагомих причин не дозволили перетнути кордон.
Чомусь от се пригадується все частіше. В гостях в Івана та Марічки, на київському лівобережжі, на вул. Серафимовича. Питаю в Івана Васильовича, чи не хоче він перебратися на високий правий берег, із оцих новобудовних висоток? Він бере мене під лікоть і припрошує на балкон. Якраз сонце при заході і Лаврські бані, Лаврські дзвіниці виблискують у всій своїй золотавій красі. «Оцю картину, - каже Миколайчук, - не проміняю ні на яку іншу! Ви ж подивіться - це ж сама вічність...»
Що полишає по собі артист? А те, що й будь-яка інша людина - образи. Тільки ж у чому різниця? Актор дарує нам у спадок образ людини як такої, очищеної від випадковостей і побутових наростів. У «Книзі сяяння», писаній ще у ХІІІ столітті, говориться про те, що «образ людини містить у собі всі світи горні й дольні», що образ той обрано «Святим Старцем» (Богом) для Себе Самого (цитую за однією з книг Сергія Авєринцева).
У Чернігові тривають розкопки біля одного з найдавніших храмів Східної Європи - Спасо-Преображенського собору, котрий розташований у історичній частині міста - на Валу. Це фактично друга за віком пам’ятка давньоруської архітектури на території України. Розкопувати територію поблизу храму археологи почали ще на початку липня. Учені кажуть, що ці дослідження можна порівняти хіба що з вивченням Десятинної церкви в Києві. Бо тільки залишки її фундаменту - старіші за мури чернігівського собору. Щоправда, не всі науковці одностайні щодо доцільності проведення нинішніх досліджень.

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар