NB! - Україна Incognita

NB!

Чому політику Павла Скоропадського можна цілком обґрунтовано вважати діаметрально протилежною порівняно з тією, яка здійснювалася лівим керівництвом Центральної Ради та Генерального Секретаріату наприкінці 1917-го — до квітня 1918 року (відомо, що Гетьман перебрав владу 29 квітня)? Передусім тому, що кардинально іншою була політична філософія правління Гетьмана. А саме: одразу після приходу до влади Скоропадський у «Грамоті до українського народу» наголосив на винятковому значенні двох засадничих тез.
Земля — це життєвий простір українського і взагалі будь-якого народу. Незалежно від того, яка політична сила перебуває при владі в ту чи іншу добу. І від того, чи живе українець у сучасному мегаполісі, невеликому містечку чи в селі — адже асфальт не прогодує... В усі епохи — від давньої Русі-України починаючи, через польсько-литовську добу, часи Козацької держави, імперської Росії, визвольних змагань 1918—1921 років, панування радянського тоталітаризму і, безумовно, уже за незалежної України — гострі соціальні суперечності між інтересами великих та особливо великих земельних власників (феодалів, магнатів — часто іноземного походження, дворян-латифундистів), з одного боку, та основної маси середніх та дрібних земельних власників, з іншого, не раз — занадто часто! — вступали у фатальній, непримиренній конфлікт.
Відтоді, як була створена Українська Повстанська Армія, минуло 75 років. Але й досі її історія овіяна міфами, у полоні яких перебуває чимало наших співвітчизників: на ній спекулюють політики, звинувачуючи її у тісній співпраці з нацистами і злочинах проти мирного населення Західної України. Тема УПА активно обговорюється і в різних ток-шоу на російському зомбо-ТБ: коли їх учасники розмірковують з приводу «злочинів бандерівців», складається враження, що дискусію ведуть пацієнти психіатричної лікарні.
В історії могутньої Османської імперії, яка в період свого розквіту охоплювала масштабні землі, — від Центральної Азії до Марокко і від Відня до Ємену, — був період, який історики називають «жіночий султанат». З цим часом, що тривав понад століття, зазвичай пов’язують початок завершального періоду Османської імперії. Втім, багато істориків вважають, що жіноче правління стало не причиною, а наслідком загального занепаду турецької держави.
«Доля єврейського населення Києва була вирішена ще навесні 1941-го...». У цьому, опинившись на лаві підсудних, зізнався В. Ебелінг — заступник начальника поліції безпеки в окупованому Києві, безпосередньо причетний до «вирішення єврейського питання» у столиці України.
Казимир Малевич — це константа, це одна з вершин мистецтва, це свого роду абсолют. Сьогодні його картини продають на аукціонах за десятки мільйонів доларів, а «Чорний квадрат» вважають іконою графічного модернізму і оцінюють як найдорожчу картину планети. Малевич — людина-космос, якій, попри заборони, несприйняття, всепоглинаючу сірість комунізму і злидні, вдалося виробити власний, ні на кого не схожий «голос» і залунати ним на весь світ. Тому, звісно, один із найдивовижніших художників в історії не може належати одній країні, він належить світові. Але, як писав український філософ Володимир Єрмоленко: «Людська творчість ніколи не відбувається «з нічого», ex nihilo, вона завжди ліпить щось із того, що є над головою, навколо, під ногами, у легенях, перед очима». А у Малевича перед очима була саме Україна.
Розвиток шкільництва, наявність перекладної візантійської літератури, концентрація вчених людей, книжників як у релігійних осередках (монастирях, при єпископських кафедрах), так і при князівських дворах — все це створювало сприятливі умови для появи в Київській Русі оригінальних творів. Уже за часів Ярослава Мудрого грамотність у містах стала відносно поширеним явищем. Збереглися легендарні оповіді про велику бібліотеку цього князя. Саме до цієї доби належить створення одного із перших давньоруських релігійно-філософських текстів.
Звісно, можна виходити із засади, що історію творить народ. І творити культ народу, точніше простолюду, як це робило чимало українських діячів ХІХ ст. Але інтелектуальну історію творить не простолюд. Для такого творення потрібен і певний рівень освіченості, й елітарності. Тому творцями новочасної української ідеї були далеко не прості люди. Навіть Тарас Шевченко, який походив із селянського середовища, отримав чудову освіту в імперському Петербурзі й часто знаходився в середовищі освічених людей, зокрема дворян. Тому, хоч як би це комусь подобалося — новочасна українська національна ідея виросла в дворянському, елітарному середовищі.
На перший погляд, така постановка питання видається дивною. Здавалося б, який стосунок має видатний античний мислитель до українських земель? Адже, судячи з його життєпису, він ніколи не бував на цих землях. Хоча чув про них... Нас цікавить питання, чи мав Платон якийсь стосунок до тих ідей, поглядів, які поширювалися за його життя на нинішніх українських землях? Виявляється, мав.
Україна, ставши незалежною державою 1991 р., не перестає «дивувати світ». Зокрема, українське керівництво без особливого супротиву віддало ядерну зброю. На час здобуття незалежності Україна володіла третім ядерним потенціалом у світі. При цьому була значною мірою зруйнована армія. У результаті чого держава виявилася відкритою для агресії. Чим і скористалася Російська Федерація, забравши Крим і фактично окупувавши частину Донбасу. І все ж українці, попри зруйновану армію, виявили спроможними дати відсіч окупантам і зупинили їх. Тут у них ніби парадоксальним чином поєдналися «бездержавність» і водночас прагнення захистити свою землю та державу.

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар