NB! - Україна Incognita

NB!

25 травня 1926 року в центрі столиці Франції прицільним пострілом упритул був убитий Головний Отаман Української Народної Республіки Симон Васильович Петлюра. Йшлося про навмисне терористичне знищення (бо, як давно вже було доведено, вбивця, взагалі особа вельми непевних і несталих поглядів, Самуїл Шварубард, був негласним агентом ГПУ, і версія, що він нібито, стріляючи, мстився за єврейські погроми, до яких начебто був причетний персонально Петлюра, призначена для вкрай наївних людей) символу українських національно-визвольних змагань 1918-1921 років. Показово, що ані ретельно сплановане «медично-лікувальне» вбивство голови ЦентральноїРади Михайла Грушевського(1934 рік), ані смерть іншого визначного керівника УНР Володимира Винниченка (1951 рік) не викликали в Європі або в Україні того резонансу, що бувспричинений убивством Петлюри.
У Чернівецькому обласному художньому музеї пишаються реставрацією паломницької ікони кінця XIX ст. «Житія святих». Полотно написане олійною фарбою. До музею воно потрапило брудним, з нього випадали цілі шари фарби. Упродовж чотирьох років художник-реставратор Володимир Краснов займався відновленням експоната.
Твір складається з трьох частин. У центрі полотна зображено інтер’єр храму Воскресіння Господнього в Єрусалимі, навколо якого - інші святі місця, а також численні святі й великомученики. Вгорі центральної частини у двох ярусах розміщено сцени Страшного суду. Права та ліва частини ікони присвячені Ісусу Христу та Божій Матері, великі зображення яких вписані в овали.
Про перспективи у «тонуванні» «білих» плям минувшини учасники Літньої школи журналістики «Дня» поговорили з Борисом Возницьким, українським мистецтвознавцем, директором Львівської галереї мистецтв, академіком Української академії мистецтв, Героєм України (2005), лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка (1990), заслуженим працівником культури України та Польщі, президентом Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM), доктором honoris causa.
Повернулася з Биківнянського лісу... Сходила подивитися, як там Федось Гнатович та Зіновій Іванович - я нікого, крім них, там не знаю. Я весь час роблюся старша за них та старша, та жива й жива... Їх тут як вкинули в яму в 37-му, то вони вже стали корінням, можливо - цих дерев... Чотири роки поспіль уночі з ближнім світлом фар везли сюди вантажівки трупів Федосів, Зиновіів і всіх інших, кого я не знаю...
За присутності десятка телекамер та журналістів, півсотні письменників, художників, політиків і громадських діячів у Міжнародний день музеїв, 18 травня, голова Київської міської державної адміністрації Олександр ПОПОВ у орендованій Народним рухом України столичній будівлі на вулиці О. Гончара, 33 (термін оренди закінчується у грудні цьогоріч. - Авт.), офіційно відкрив Музей шістдесятництва - філію Музею-примари історії міста Києва. Щоправда, того ж дня музей закрили, а всі експозиції та навіть стелажі вивезли. Кияни та гості міста відчути дух епохи шістдесятництва в окремому приміщенні зможуть, за найоптимістичнішими прогнозами, лише після Дня Незалежності. Урочисто відкриваючи Музей шістдесятництва, Попов по суті відкрив лише поспіхом відремонтоване приміщення для майбутнього музею.
Дивіться пряму трансляцію прес-конференції, упродовж якої В'ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, кардинал Любомир Гузар та Вадим Скуратівський представлять резолюцію Національного круглого столу «Запрошення до суспільного діалогу», окреслять позиції, на яких зійшлися учасники обговорення. Представники «Першого грудня» назвуть першочергові питання, над якими працюватимуть, та подальші кроки з формування нового порядку денного країни.
До створеної в 20-ту річницю референдуму ініціативної групи «Першого грудня» ввійшли чільні представники національної інтелігенції: В'ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Володимир Горбулін, Семен Глузман, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський, Ігор Юхновський.
Храмів на честь святителя Миколая Чудотворця на Волині майже сорок. Владика Ніфонт, керуючий Волинською єпархією Української православної церкви, під час відкриття виставки зазначав, що цей святий — здавна шанований православними, зокрема й волинянами. Бо практично у кожній волинській хаті має бути ікона з образом святителя. Для православного люду Миколай Чудотворець є уособленням найголовніших християнських цінностей: милосердя, добра, співчуття, любові до ближнього. На виставці у Музеї волинської ікони представлено понад сто експонатів із колекцій Волинського краєзнавчого музею, Музею волинської ікони, Державного історико-культурного заповідника міста Острога, Музею книги і друкарства Острога, Любомльського краєзнавчого музею, з приватних колекцій владики Ніфонта і архієпископа Рівненського і Острозького УПЦ (волинянина за походженням) Варфоломія.
Фотоекспозицію про діяльність у 1970-1980-х рр. Управління зовнішнього стеження Служби держбезпеки Чехословаччини у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» організували Чеський центр, Генеральне консульство Чеської Республіки у Львові та Центр досліджень визвольного руху. У квітні виставку представляли у Сімферополі. Перед тим - у Бельгії, Швеції та США. «Тема діяльності комуністичних спецслужб є актуальною і для нашої країни, оскільки система в СРСР і Чехословаччині чинила за схожими методами, - зазначив, відкриваючи виставку, директор музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий.
Перша зустріч з тепер вже назавжди моєю Наталеною відбулася у вересні 2000 року, коли після консультації з науковим керівником Ольгою Дмитрівною Турган переді мною постала дилема вибору теми кандидатської дисертації. Обговорювалося кілька варіантів, але остаточно я мала визначитися після глибшого ознайомлення з письменниками. Ім’я Наталени Королевої, що прозвучало в бесіді, справило на мене якесь магічне враження. Погодьтеся, українська письменниця з таким екзотичним ім’ям дещо випадає із літературного дискурсу, з іншого боку, про неї я не знала нічого, як, зрештою, і більшість населення української держави. І ось, прийшовши до каталогу бібліотеки, я з’ясувала, що том її творів є на абонементі, після чого його отримала. Новий товстенький вишневий збірник, ніким до мене не читаний, хоча й пролежав на полиці вже дев’ять років і вкрився пилом, уперше потрапив до моїх рук. Повернувшись додому і розібравшись із повсякденними справами, я взялася за читання. Сказати, що мене вразила біографія, це нічого не сказати…
За даними різних соціологічних служб, українці відзначають 9 травня поряд з такими державними і релігійними святами, як День Незалежності, Різдво та Великдень. Для більшості нашого суспільства й великою мірою для влади цей день залишається «святом Перемоги у Великій Вітчизняній війні». Тоді як у Європі відзначають «завершення Другої світової війни» 8 травня - як відомо, саме цього дня 1945 року відбулася капітуляція Німеччини. Але справа навіть не в конкретних датах, а в ставленні до того, що відбувалося протягом 1939-1945 років, у розумінні причин та наслідків, у бажанні знати правду про ту війну, яка надто далека від однозначності (зрештою, як і будь-яка війна), - справа у ставленні до тих, хто став свідком та учасником жахів Другої світової, особливо до живих носіїв пам’яті про неї.

   
  • Останні коментарі

    Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар