NB! - Україна Incognita

NB!

Вдачу Іван Бунін мав дуже емоційну, непосидющу. Любив мандри. Побував у Криму, який непокоїв його розпалену батьковими розповідями уяву ще з дитячих літ. За добу міг пройти кримськими шляхами й стежками аж сорок верст! А в новелі «Козацьким ходом» (Одеса, 1898) Іван Бунін розповів про свою першу юнацьку подорож по Дніпру на завантаженій дровами барці «Чайка». Відбулася вона тоді, коли Бунін «закінчував /.../ курс у гімназії» (очевидно, влітку 1890 р.). «Я багато читав перед тим про Малоросію, про Запорозьку Січ, часто малював собі в уяві бурхливі дніпровські пороги і переїзди через них «козацьким ходом», тобто прямим шляхом через їх вири», — згадував 28-річний автор новели.
Влітку 1941-го сержант Василь Марко проходив службу неподалік радянсько-польського кордону. «В неділю, 22 червня, мала приїхати наречена, і я не міг дочекатися ранку, — згадував події 78-річної давнини пан Василь. — Але замість Оксани з’явилися німецькі танки...» Під натиском переважаючого у живій силі й краще озброєного ворога червоноармійцям довелося залишити свої позиції, відступаючи вглиб країни. У вересні полк, вірніше його рештки, опинилися в оточенні. Сталося це в районі Фастова. І майже всі бійці, в тому числі й Василь, потрапили в полон...
Якщо у Стародавній Греції сім міст, за легендою, сперечалися за те, щоб вважатися батьківщиною Гомера, то Україна досі щедро дарує своїх визначних синів іншим народам, забуваючи, що вони є українцями і не вшановуючи їх належним чином. Скажімо, нещодавно на День космонавтики багато які мас-медіа передрукували матеріал однієї з провідних інформагенцій, у якому були «пропущені» такі геніальні конструктори космічних систем, як Валентин Глушко та Гліб Лозино-Лозинський, першим українцем у космосі названий Леонід Каденюк (хоч насправді ним був четвертий космонавт Павло Попович), а серед заокеанських астронавтів українського походження не названо громадянку Канади Робарту Бондар...
Як говорилося раніше, план Сталіна, за його ж словами, був дуже простий - зіштовхнути західні держави і послабити їх якомога більше. А потім - скористатися ситуацією і сов’єтизувати якомога більше раніше незалежних країн і територій. З 1939 по 1941 роки план спрацював всюди, крім Фінляндії, на яку пішло набагато більше сил, ніж передбачалося. Після переговорів Молотова з фюрером в Берліні обидві сторони концентрували сили, але раніше встиг вдарити Гітлер. Черговий етап війни, який почався 22 червня 1941 року, Радянський Союз в пропагандистських цілях назвали «Великою Вітчизняною». Більше ніхто в світі так її не називав і не називає, це або «Східний фронт» Другої світової (яка йшла вже майже два роки), або «Радянсько-німецька війна». Але більш точно наступне: до війни вступили два інтернаціоналу - радянський і нацистський.
Новий 1940 рік розпочався для радянських і нацистських союзників із дружнього жесту Сталіна Гітлеру – СРСР повертав нацистам німецьких антифашистів, посаджених у радянські концтабори під час чисток. Маргарет Бубер-Нойманн, дружину покійного «ворога народу» Гайнца Нойманна, вбитого НКВД у 1937 році, вивезли з Карлага в Москву, трохи відгодували і відправили на кордон із Німеччиною в Брест-Литовськ, де в складі групи з 31 особи передали колегам із гестапо: «Тут я почула позад себе збуджені голоси і побачила, як троє чоловіків із нашої групи благали офіцера НКВД не посилати їх через міст, - згадувала Бубер-Нойманн. - Один із них, на ім'я Блох, до 1933 року був редактором німецької комуністичної газети. Для нього інший бік моста означав вірну смерть. Така ж доля мала спіткати молодого німецького робітника, заочно засудженого гестапо до смерті. Усіх трьох насильно потягли по мосту. Потім підійшли гестапівці і взяли на себе роботу НКВД Сталіна».
Ще 11 січня 1939 року дуче Муссоліні зауважив фашистському міністру закордонних справ Галеаццо Чано: «Які далекі ми від цих людей! Це зовсім інший світ. Ми говорили про це після обіду з дуче, в кутку кімнати. «Ці люди зроблені не з такого матеріалу, - говорив він, - як Френсіс Дрейк та інші чудові авантюристи, які створили імперію. А ці в підсумку є стомленими синами старовинного роду багатих людей, і вони втратять свою імперію». А1 вересня того ж року, в день початку війни, Іван Майський, посол СРСР у Великій Британії, перебував на балюстраді парламенту у Вестмінстері, Лондон, і писав у щоденнику про промову Чемберлена..
Жахливий голод в Україні (в першу чергу на півдні й сході) та у Поволжі, спричинений каральною політикою більшовицького режиму, а також небаченою посухою, що вразила ці регіони влітку 1921 року, почав уже за три-чотири місяці набувати страхітливих масштабів. Так, у грудні 1921 року голодувало (за, очевидно, заниженими даними) 12% населення України, в січні 1922 року — вже 20%, а у травні того ж року — не менше 10 мільйонів люду, серед них щонайменше 2 мільйони дітей...
При погляді на передісторію Другої світової війни зазвичай починають розповідь із протиріч Версальського та інших договорів за підсумками Першої світової, з приходу до влади Гітлера і його підготовки до конфлікту. Зараз, у 2019 році, очевидно, що такий погляд схематичний, примітивний, а головне - однобокий, але це розуміють в іншому світі, переважно поза країнами колишнього Радянського Союзу. Якщо ж дивитися на ситуацію з боку Радянської Росії і СРСР, оптика виходить абсолютно інша.
...Серпень 1921 року. 60-річний Фрітьоф Нансен, професор зоології та океанографії Університету Христіанії, «норвежець століття», всесвітньо відомий дослідник півночі та географ, знаменитий громадянин своєї країни, завершує підготовку до давно омріяної наукової експедиції в Центральну Азію. І раптом — телефонний дзвінок із Вашингтона, від міністра торгівлі США Герберта Гувера (в майбутньому — господаря Білого дому в 1929 — 1933 роках).
Можна впевнено стверджувати: доки буде існувати й розвиватися українська історіографія, доти доба Козацької (прото)державності, часи становлення нашої національної влади у формі Гетьманату ХVІІ—ХVІІІ століть не перестануть приваблювати і хвилювати дослідників. Це не дивно: і дотепер ці, очевидно, найгероїчніші сторінки вітчизняної історії є невичерпним джерелом зіставлення фактів та подій, натхнення (адже саме звідки бере початок процес становлення модерної української національної ідентичності), так само як і гірких роздумів. Адже стільки було зроблено для того, щоби постала українська суверенна державність, стільки крові пролито заради цього — а Українська національна революція 1648—1676 років, це слід визнати, зазнала (у політичному сенсі) поразки...

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар