NB! - Україна Incognita

NB!

Суспільно-економічний лад, створений в Радянському Союзі за два десятиліття між завершенням Першої і початком Другої світових воєн, назвали соціалізмом. Під цим терміном ленінсько-сталінські пропагандисти розуміли першу фазу «світлого майбутнього» всього людства — комунізму з розподілом матеріальних благ за потребами.
Перший день роботи ІІ з’їзду рад відбувався в бурхливих дебатах. Президія з’їзду не обмежувала в часі виступів есерів та меншовиків, вичікуючи, коли буде заарештований Тимчасовий уряд. Останні в своїх виступах звинувачували більшовиків у державному перевороті, організованому і здійсненому від імені рад, але за спиною всіх інших партій, представлених у радах. Побачивши, що ці звинувачення більшість з’їзду сприймає надто холоднокровно і навіть з іронією, вони покинули з’їзд. Десь о 3-й годині ночі Л. Каменєв оголосив, що Воєнно-революційний комітет взяв під контроль Зимовий палац і заарештував Тимчасовий уряд.
У відповідь на цей демарш ВЦВК надрукував у газеті «Известия ВЦИК» заяву, в якій оголошувалося, що тільки його бюро має повноваження скликати Всеросійський з’їзд рад: «Будь-який інший комітет не уповноважений і не має права брати на себе ініціативу скликати з’їзд. Тим менше має на це право Північний обласний з’їзд, скликаний з порушенням всіх правил, встановлених для обласних з’їздів, який представляє випадково і свавільно підібрані ради».
Останні три десятиліття вітчизняні історики і журналісти приділяють пильну увагу Українській революції. Російська революція аналізується як така, що відбулася в сусідній країні. Тим не менш, революція в Росії з усіма її закономірностями активно впливала на перебіг українських подій. Тому залишається актуальною деконструкція створеної за радянських часів історії більшовицького перевороту, який здобув тоді урочисту назву — Велика Жовтнева соціалістична революція. Аналізуючи історію державного перевороту більшовиків, можна прийти до цікавих та несподіваних висновків.
Продовжуючи нашу розмову, слід обов’язково мати на увазі одну засадничу річ: вільнодумство в імперській наддержаві й вільнодумство в країні, котра цією державою поглинена, це принципово різні речі. В Імперії навіть «ліберально» налаштовані мислителі (а тим більше — люди біля керма влади) підсвідомо, вибудовуючи свої вільнодумні конструкції, мимоволі змушені запитувати себе: а які наслідки це все матиме для Великої Держави, що в ній я живу?
Із власних підліткових споминів (у березні 1985 р. автору було шістнадцять років) можу стверджувати: ми прагнули бачити саме такого лідера. Геронтократія смішила, навіть привід однокласників до обласного КДБ (квітень 1984 р.) через їхні крамольні думки, висловлені просто на вулиці в центрі міста біля пам’ятника Леніну, викликав не страх, а зливу жартів однолітків (схоже на те, що Горбачов і сам полюбляє політичні анекдоти). І, мабуть, таке траплялося не лише серед нас. Що за подібних настроїв чекатиме владу — мабуть, очевидно.
Український «Кріт» у Кремлі Андрій Павліченко (на посаді голови КДБ) має намір висадити у повітря все керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим, а заодно — і президента США, під час святкування річниці більшовицького перевороту на трибуні мавзолею Владіміра Леніна. Мотив приголомшуючий — це помста за розкуркулення, Голодомор 1932—1933 рр., депортації українських селян до Сибіру, особистий мотив — загибель батьків.
Володислав поводився майже як суверенний володар Галичини; він мав власні інсигнії, монету і навіть вживав титул «господар Руської землі, вічний дідич і самодержавець». Однак у 1387 р., скориставшись міжусобицями в Угорщині, Польща остаточно заволоділа Галичиною.
У цей період відбувається складний процес «осідання» князівсько-дружинницької еліти на землі, посилення наступу на общину, формування васальних відносин у середовищі панівного класу, майнових прав різних верств тощо. Починається інтенсивне розростання боярсько-дружинницької верстви феодального суспільства, на яку спиралися місцеві князі-династи. Старокиївська держава забезпечила розвиток у своєму складі землям-князівствам, які змогли протягом тривалого часу протидіяти тиску кочовиків, відбивати вторгнення західних феодалів.
Північно-Східна Русь, заснована в Заліссі молодшої гілкою князів Мономаховичів, з самого початку активно заселялася вихідцями з південноруських земель. З цієї причини багато нинішніх російських міст — Володимир, Звенигород, Білгород, Галич, а також річки — Трубіж, Почайна, Либідь та ін. мають однакові з українськими назви. У самому Володимирі, який став столицею Північно-Східної Русі, були закладені такі ж, як у Києві храми та монастирі, а також побудовані Золоті ворота.

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар