NB! - Україна Incognita

NB!

Продовжуючи нашу розмову, слід обов’язково мати на увазі одну засадничу річ: вільнодумство в імперській наддержаві й вільнодумство в країні, котра цією державою поглинена, це принципово різні речі. В Імперії навіть «ліберально» налаштовані мислителі (а тим більше — люди біля керма влади) підсвідомо, вибудовуючи свої вільнодумні конструкції, мимоволі змушені запитувати себе: а які наслідки це все матиме для Великої Держави, що в ній я живу?
Із власних підліткових споминів (у березні 1985 р. автору було шістнадцять років) можу стверджувати: ми прагнули бачити саме такого лідера. Геронтократія смішила, навіть привід однокласників до обласного КДБ (квітень 1984 р.) через їхні крамольні думки, висловлені просто на вулиці в центрі міста біля пам’ятника Леніну, викликав не страх, а зливу жартів однолітків (схоже на те, що Горбачов і сам полюбляє політичні анекдоти). І, мабуть, таке траплялося не лише серед нас. Що за подібних настроїв чекатиме владу — мабуть, очевидно.
Український «Кріт» у Кремлі Андрій Павліченко (на посаді голови КДБ) має намір висадити у повітря все керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим, а заодно — і президента США, під час святкування річниці більшовицького перевороту на трибуні мавзолею Владіміра Леніна. Мотив приголомшуючий — це помста за розкуркулення, Голодомор 1932—1933 рр., депортації українських селян до Сибіру, особистий мотив — загибель батьків.
Володислав поводився майже як суверенний володар Галичини; він мав власні інсигнії, монету і навіть вживав титул «господар Руської землі, вічний дідич і самодержавець». Однак у 1387 р., скориставшись міжусобицями в Угорщині, Польща остаточно заволоділа Галичиною.
У цей період відбувається складний процес «осідання» князівсько-дружинницької еліти на землі, посилення наступу на общину, формування васальних відносин у середовищі панівного класу, майнових прав різних верств тощо. Починається інтенсивне розростання боярсько-дружинницької верстви феодального суспільства, на яку спиралися місцеві князі-династи. Старокиївська держава забезпечила розвиток у своєму складі землям-князівствам, які змогли протягом тривалого часу протидіяти тиску кочовиків, відбивати вторгнення західних феодалів.
Північно-Східна Русь, заснована в Заліссі молодшої гілкою князів Мономаховичів, з самого початку активно заселялася вихідцями з південноруських земель. З цієї причини багато нинішніх російських міст — Володимир, Звенигород, Білгород, Галич, а також річки — Трубіж, Почайна, Либідь та ін. мають однакові з українськими назви. У самому Володимирі, який став столицею Північно-Східної Русі, були закладені такі ж, як у Києві храми та монастирі, а також побудовані Золоті ворота.
Проголошення незалежності України у серпні 1991 р. ще не означає завершення національно-визвольного процесу. Його розвиток продовжується й у наші дні. Зміст сучасної політичної боротьби і захист від російської агресії зводиться фактично до того, чи існувати Україні як незалежній державі, чи вона знову повернеться в імперське лоно з усіма відповідними політичними, економічними й національно-культурними наслідками.
Невдовзі після придушення декабристського повстання з’явилося «Звернення до всіх вірних підданих наших» царя Миколи І з повідомленням про збройний виступ «зловмисників» — такий собі Маніфест, в якому зокрема сповіщалося про «злые умыслы на ниспровержение престола, на превращение Государственного Порядка, отечественных законов, всего России священного...». Одразу відчувався переляк монарха (деспотична влада в усі часи проголошувала своє усунення від «керма» кінцем світу!), а, крім того, безмежна злоба на «бунтівників»...
Ця тема була підкреслено пошанованою в радянські часи: декабристський рух, його передумови, цілі, причини поразки та його «відлуння» в історії. Проте зараз (і навряд чи тут варто говорити про випадковість) проблема ця, схоже, ретельно забута, начебто «відсунута в тінь».
Чоловік цариці сумував за батьківщиною і давно хотів побачити рідну землю, а для Єлизавети бажання Олексія було законом. Імператорський двір із небаченим розмахом готувався до мандрівки до Києва, Глухова і Козельця, задля якої потребувалося цілих 23 тисячі коней. В Україні підготовка до приїзду імператриці тривала з самої весни 1744 року.

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар