NB! - Україна Incognita

NB!

Джеймс Ернест Мейс народився 18 лютого 1952 р. у штаті Оклахома. Колись його предків, легендарне плем’я черокі, уряд США сюди насильно переселив. Тогочасна держава погано розуміла, що таке право індіанця на життя. За що вони й заплатили тисячами жертв. Мейс добре знав історію «Дороги сліз», тож був особливо чутливим до подібних трагедій — хоч з яким би народом вони траплялися.
За останні 30 років про Пакт Молотова-Ріббентропа (він же Московський Пакт, він же Пакт Сталін-Гітлер) написано і сказано стільки, що, здається, вже неможливо щось додати. Проте, попри все, не лише у масовій свідомості, а й в інтелектуальному середовищі продовжують існувати лакуни та міфи, які спотворюють адекватне бачення тодішніх подій та їхнього резонансу. Тому варто ще раз, бодай пунктирно, згадати факти, пов’язані з цим Пактом.
В науковій літературі висловлювалася думка, що до справи налагодження зв’язків між Кромвелем і Хмельницьким був причетний великий чеський філософ, педагог і письменник Я.А. Коменський, який жив у той час в Трансільванії і мав значний авторитет та вплив серед її правлячих кіл. Коменський уважно, із щирим інтересом стежив за Визвольною війною українського народу і надавав їй важливого значення у справі подолання феодально-католицької реакції в Східній та Центральній Європі. Беручи до уваги зв’язки Коменського з політичними діячами Англії, його ненависть до європейської системи контрреформації, а також позитивне ставлення як до Англійської революції, так і до Визвольної війни в Україні, можна вважати цілком імовірним, що він співчував організації антикатолицької коаліції і сприяв встановленню союзу Кромвеля і Хмельницького.
Цею лицемірну, але грандіозну за розмахом псевдонаукову виставу на межі 50-х років минулого століття, сприймається сьогодні ніби віддалено. Та все ж пил забуття не ліг на жодну деталь! Слідом за шабашем лисенківщини, коли розпинали генетиків, а визначення «вейсманіст-морганіст» стало мало не лайкою, дедалі небезпечніше почала лунати важка хода «павловского вчення». Звісно, все інсценувалося згори, у дусі сталінської «свободи критики» .
Відомий український мислитель, історик і політичний діяч В. Липинський наголошує на тому, що в історичному житті відбувається постійне відновлювання або зміна аристократії. Головна причина цього явища полягає в тому, що рівень розвитку матеріальної культури нації, який досягається під проводом певної аристократичної верстви, переростає політичні організаційні форми, витворені для нації владою цієї верстви. В результаті формуються нові активні групи, які бажають усунути стару аристократію, захопити владу, організувати і очолити націю відповідно до власних інтересів.
Колись, за часів Давньоримської держави, знаменитий полководець Сціпіон Африканський, завойовник і переможець Карфагена, виступаючи в Сенаті, сказав таке: «Римляни! Варто вам оцінювати своїх ватажків не за тим, чого вони з якихось причин не спромоглися дати вам, а за тим, що вони дали нового у порівнянні з попередніми часами» (цікаво, що Ленін, згадавши знання, почерпнуті ним із класичної гімназії, неодноразово наводив ці слова — втім, без посилання на джерело!).
Відомий український мислитель, історик і політичний діяч В. Липинський наголошує на тому, що в історичному житті відбувається постійне відновлювання або зміна аристократії. Головна причина цього явища полягає в тому, що рівень розвитку матеріальної культури нації, який досягається під проводом певної аристократичної верстви, переростає політичні організаційні форми, витворені для нації владою цієї верстви. В результаті формуються нові активні групи, які бажають усунути стару аристократію, захопити владу, організувати і очолити націю відповідно до власних інтересів.
У листопаді 1918 року закінчилася Перша світова війна, яка тривала понад чотири роки і принесла незчисленні лиха багатьом народам. Держави Антанти та їх союзники святкували перемогу над Четверним союзом — Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною. Непрості питання повоєнного мирного врегулювання, в тому числі вироблення і підписання мирних договорів з переможеними країнами, вирішувалися на Паризькій мирній конференції, що відбувалася (з перервами) з 18 січня 1919 по 21 січня 1920 року. В її роботі брали участь представники близько тридцяти країн. Ще низка делегацій прибула до Парижа без запрошення, серед них були й посланці від різних державних утворень, що виникли на теренах колишньої Російської імперії.
Період перебування Рейгана на посаді президента США (20 січня 1981 — 20 січня 1989) можна цілком справедливо назвати революцією — і значна частина істориків із цим згодна. Які основні завданні Рейган та його команда ставили перед собою в ті роки і що саме із задуманого вдалося виконати:
Можливо, не всі українці звернули увагу на цьогорічний тролінг (якраз напередодні 9 Травня — свята, яке в Росії відзначали з офіціозною помпезністю) вправних «жартівників». А саме: було продемонстровано переможний плакат з написом угорі: «Спасибо деду за Победу». Тільки зображений на цьому плакаті був геть неочікуваний «дід»: 40-й президент США (у 1981—1989 рр.) Рональд Вілсон Рейган (06.02.1911— 05.06.2004) зі своєю еталонною голлівудською усмішкою! Слід визнати, що таке поєднання візуального образу та певного тексту, коли казенний путінський заклик набув зовсім нового змісту, є значно серйознішим, ба навіть глибшим, аніж це може видатися на перший погляд.

   
  • Останні коментарі

    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар