Міністр Надзвичайних Ситуацій - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Міністр Надзвичайних Ситуацій

Міністр Надзвичайних Ситуацій

Юрій РАЙХЕЛЬ

У результаті короткозорої політики заспокоєння німецька авіація обрушилася на англійські міста навесні 1940 року. А до цього з провини британського командування було бездарно програно битву за Норвегію. На дебатах 7 травня в Палаті общин політику прем’єр-міністра Невілля Чемберлена було піддано гострій критиці. Хоча формальне голосування щодо вотуму довіри закінчилося для кабінету благополучно, проте наступного дня важкохворий Чемберлен подав у відставку. Інерція заспокоєння була настільки сильною, що найвірогіднішим кандидатом на посаду прем’єр-міністра вважали Едуарда Вуда, лорда Галіфакса — міністра закордонних справ і одного з головних творців цієї політики. Історична зустріч у короля Георга VI за участю Черчілля, Галіфакса і парламентського координатора уряду Девіда Маргессона відбулася 9 травня. На ній Галіфакс відмовився очолити уряд, і наступного дня король офіційно призначив Черчілля прем’єр-міністром. Призначення Черчілля дещо бентежило Гітлера, оскільки він був відомий у Берліні як принциповий противник миру з гітлерівською Німеччиною. Але в ейфорії наближення розгрому Франції фюрер вирішив, що справу зроблено. Вінстона Черчілля і рішучість англійського народу боротися до перемоги він явно недооцінив, а власні успіхи сильно переоцінив.

БЛИСКУЧИЙ ПОЧАТОК

Пам’ятаєте п’єсу французького драматурга Ежена Скріба «Склянка води»? За нею 1979 року режисер Юлій Карасик зняв двосерійний фільм, в якому грали чудові актори: Алла Демидова, Кирило Лавров, Наталія Бєлохвостікова, Ігор Дмитрієв. Одна з сюжетних ліній пов’язана з долею знатної, але бідної дівчини Абігайль Черчілль. Нащадком цієї Абігайль і був Вінстон Черчілль з роду Мальборо, який народився 30 листопада 1874 року.

Він з’явився на світ у родовому маєтку Бленхейм під час балу. Незважаючи на наближення пологів, його мати леді Рандольф Черчілль не могла відмовити собі в задоволенні потанцювати. Пологи довелося приймати серед картонок і коробок від дамських капелюшків та чохлів від верхнього одягу. Кажуть, що немовля, яке з’явилося на світ, так сильно кричало, що здивувало навіть бувалих пані, які допомагали породіллі. Одна з них передрекла йому досить скандальну популярність. Багато хто з роду Мальборо мав вельми неоднозначну репутацію. Герой війни за Іспанський спадок герцог Мальборо прославився не лише як блискучий полководець, а й як пропащий казнокрад.

Майбутній прем'єр-міністр Британії у віці 7-ми років

Мати майбутнього прем’єра, в дівоцтві Дженні Джером, мала теж скандальний шлейф. У пуританській Англії тричі вийти заміж — це потрібно було вміти. Зате від матері-американки політик успадкував презирство до норм вікторіанської моралі. А від батька — незлагідний характер, а також парадоксальне поєднання ставки на широкі маси в політиці та аристократичних звичок у побуті. Вінстон Черчілль жодного разу в житті не їздив автобусом, рідко користувався залізницею, лише раз спустився в метро, під час страйку робітників. Зате віддавав перевагу літакам. Від батька майбутньому прем’єрові дісталася і схильність до затяжних депресій.

Перші роки навчання були не дуже успішними. «Кількість учнів у класі — 13. Місце серед учнів — 13-й». В англійських школах учнів записують до журналу не за абеткою, а за оцінками. Хлопчик, який здібностями явно перевершував більшість однокласників, увесь час відставав у навчанні. Але вже у військовому училищі ситуація змінилася. У випуску він зайняв двадцяте місце зі ста тридцяти. І це можна було вважати успіхом.

Перш ніж розпочати військову службу, молодий Черчілль прославився в політиці. Він влаштував гучну кампанію на захист свого улюбленого бару, який збиралася закрити лондонська влада. Особливість ситуації полягала в тому, що заклад розташовувався в самому центрі кварталу червоних ліхтарів. Преса була сповнена в’їдливих слів на адресу «гідного сина своїх знатних батьків». Але Черчілль абсолютно цим не переймався, більше того, він зробив багато для того, щоб його скандальна популярність безперервно зростала. Уже тоді він зрозумів, що «не буває поганої згадки, крім некролога». Бар він захистив і подався служити до Індії. Проте його діяльній натурі там видалося дуже нудно. Розмірене гарнізонне життя не для нього.

Молодий Уінстон Черчілль і наречена Клементина Хозієр незадовго до їхнього шлюбу в 1908 році

Молодий офіцер просився на Кубу. Там він захопився гаванськими сигарами і призвичаївся до післяобіднього відпочинку — сієсти. На острові тривала боротьба з іспанськими колонізаторами. Невдовзі до неї залучилися й США. Репортажі з місця подій, які він готував для газети Daily Graphic, принесли йому популярність. Деякі були передруковані американською The New York Times. Гонорар склав 25 гіней (трохи більше ніж 26 фунтів), що в той час було для Черчілля досить-таки значною сумою.

Політична кар’єра розпочалася 1900 року обранням до парламенту від округу Олдхем у Ланкаширі. У квітні 1908 року стає міністром торгівлі та промисловості. Він виступає за скорочення витрат, у тому числі військових. Зокрема, він був противником програми будівництва лінкорів, але «було знайдено рішення кумедне і характерне одночасно. Адміралтейство вимагало шість кораблів, економісти пропонували чотири, врешті-решт ми зійшлися на восьми». У лютому 1910 року віком 35 років Черчілль стає міністром внутрішніх справ, обійнявши одну з найвпливовіших у країні посад. Під час арешту банди на Сідней-стріт було вбито кілька поліцейських. Участь Черчілля в операції, незважаючи на його хоробрість, викликала негативну реакцію. Лорд Бальфур зауважив: «Він (Черчілль) і фотограф, обидва ризикували своїми дорогоцінними життями. Що робив фотограф, я розумію, але що (там) робив гідний джентльмен?».

Передвиборча агітка Уінстона Черчілля у 1900 році

У жовтні 1911 року прем’єр-міністр Асквіт запропонував Черчіллю посаду першого лорда Адміралтейства, тобто військово-морського міністра. І хоча це було пониженням, наш герой погодився без роздумів. Під його безпосереднім керівництвом було проведено масштабну модернізацію британського флоту — досить своєчасний захід напередодні Першої світової війни. Він підтримав ідею двох простих льотчиків і дістав 10 тис. фунтів на проведення експериментів зі зльоту та посадки літаків на кораблі. Тим самим став хрещеним батьком нового класу кораблів — авіаносців. Він же був ініціатором створення нового типу зброї. Через надсекретність їх називали tanks — ємкості. Під цією назвою вони увійшли до багатьох мов.

ПРОРОК І РЯТІВНИК

Уже в другій половині 1930-х рр. Черчілль виявив талант політичного провидця, завдяки чому в майбутньому зажив слави найкращого політолога XX століття. Його політичні прогнози завжди справджувалися: він був упевнений у війні з Німеччиною, він передбачив, що без СРСР її не виграти, він попередив про амбіції Сталіна.

1 вересня 1939 року Німеччина вторглася до Польщі — почалася Друга світова війна. Британія вступила в неї 3 вересня. Того ж дня Вінстону Черчіллю було запропоновано обійняти посаду першого лорда Адміралтейства з правом голосу у Військовій раді. Існує легенда, що, дізнавшись про це, кораблі ВМФ Великої Британії та військово-морські бази обмінялися повідомленням із текстом: «Вінстон повернувся». Хоча документальних підтверджень, що така подія насправді була, досі не виявлено. Але сама легенда багато про що свідчить.

Черчілль серед Шотландський Стрільців у 1916 році

Черчілль став прем’єр-міністром у важкий для Британії час. У своїй першій промові в Палаті общин він виголосив свою знамениту фразу: I have nothing to offer but blood, toil, tears, and sweat — «мені нічого запропонувати [британцям] окрім крові, тяжкої праці, сліз і поту». І першим і надважливим завданням, що постало перед ним, був порятунок англійського корпусу у Франції. Рішення про евакуацію було прийнято британським військовим кабінетом 19 травня 1940 року. Так почалася знаменита операція «Динамо».

Командувач німецькими сухопутними військами Браухіч 23 травня віддав наказ танковим і механізованим підрозділам наступати на Кале і Дюнкерк. Проте Гітлер того ж дня скасував наказ про наступ, що й дало привід радянській пропаганді заявити, що фюрер пощадив англійців з політичних причин, залишаючи можливість для переговорів. Насправді все було інакше. Гітлер не збирався щадити англійців. У його планах був розгром приморського угруповання союзників, про це зазначалося в директиві, підписаній ним 24 травня. Варто зауважити, що німецьке командування взагалі не припускало, що англійці почнуть евакуацію. Тим паче, що кілька днів наказ про евакуацію, відданий 19 травня, був взагалі не відомий німцям. Їхня розвідка дізналася про нього лише 26 травня.

Спочатку планувалося евакуювати 100 тисяч осіб, фактично вдалося вивезти 340 тисяч, із них 60 тисяч французів, бельгійців та голландців. У ніч на 5 червня операцію «Динамо» було припинено. Але ще майже два місяці люди на човнах пливли до французького берега, аби вивезти англійців та французів, які залишилися. Так удалося евакуювати ще понад 50 тисяч осіб. Із Дюнкерка було вивезено найбільшу цінність — людей, які складали цвіт англійської армії. Хоч важке озброєння довелося або підривати, або кинути.

Після розгрому Франції Англії довелося воювати з Гітлером наодинці. Але саме тоді Черчілль сказав: «Ми ніколи не здамося». Завзятість англійців було вирішено придушити масованими бомбардуваннями. Почалася збройна боротьба за Британію.

Знаменитий жест британця "Вікторія"

У її перебігу Черчіллю довелося взяти на себе величезну відповідальність і ухвалити рішення, що позначилося на долі міста Ковентрі. До 1940 року групі англійських математиків під керівництвом Алана Тьюрінга в Блечлі парку під Лондоном у ході операції «Ультра» із застосуванням новітньої на той час обчислювальної техніки вдалося розшифрувати повідомлення, що передавалися кодувальною машиною німецького генерального штабу. Німецькі генштабісти називали свою машину «Енігма» (Таємниця).

Варто зауважити, що з шифрами німцям не таланило. Німецький дипломатичний код був розшифрований шведськими математиками. Маючи у своєму розпорядженні інформацію про підготовку операції «Білий орел» — окупації Швеції, її військове командування провело мобілізацію і підготовку до оборони. Чинник раптовості було втрачено, і німецьке керівництво відмовилося від проведення операції.

Звичайно, таємницю знання німецького шифру англійці берегли, як зіницю ока. Про операцію «Ультра» знало вкрай обмежене коло осіб в Англії та двоє осіб з американського військового командування. Німці до кінця війни так і не змінили шифру машини «Енігма». За збереження цієї таємниці англійцям довелося заплатити високу ціну.

Про всі операції з бомбардування островів англійці дізнавалися з радіоперехоплень переговорів штабу люфтваффе в Берліні зі штабом вермахту в Парижі. Одного дня надійшло повідомлення про підготовку нальоту на центр англійського машинобудування — місто Ковентрі.

Черчілль після всесвітньо відомої промови в Канаді

Черчілль постав перед важким вибором. Знаючи про підготовку нальоту за два тижні, він міг ужити відповідних заходів. На прилеглі аеродроми можна було перекинути достатню кількість винищувачів і тим самим захистити місто. Більше того, велику кількість жителів можна було евакуювати. Але тоді німці здогадаються, що в Лондоні знають таємницю машини «Енігма», і змінять шифр. Англійському прем’єр-міністру потрібно було вирішити, що важливіше: захистити кілька десятків тисяч осіб, але втратити найважливіше джерело інформації, або пожертвувати життями кількох тисяч заради порятунку мільйонів. У мемуарах політичних діячів, які працювали з Черчиллем у той час, розповідається, що англійський лідер був похмурий, розмовляв мало. Вечорами він часто пив коньяк, перевищуючи звичайну норму, і курив свої товсті сигари одна за одною. За тиждень до нальоту було ухвалене рішення: Ковентрі не захищати, таємницю машини «Енігма» зберегти будь-якою ціною.

Наліт на Ковентрі почався 14 листопада невдовзі після настання темряви. Понад 500 літаків скинули 600 бомб великої вибухової сили і тисячі запальничок. У місті вирували пожежі, центральну частину було абсолютно зруйновано, і життя в ній на деякий час було повністю паралізоване. Понад 400 осіб було вбито, велика кількість важкопоранених. Німецьке радіо тріумфально заявило, що подібна доля чекає всі англійські міста, вони будуть «ковентровані».

Із радіоперехоплення стало відомо, що тепер на черзі Бірмінгем. Ще важливіший центр військової промисловості. Але тепер німцям було підготовлено гідну зустріч. Після нальоту на Ковентрі напрошувався висновок, що німецька авіація займеться великими провінційними центрами. Неважко було здогадатися, що ними стануть Бірмінгем, Шеффілд і Манчестер. Не ризикуючи таємницею машини «Енігма», англійські винищувачі могли перехопити німецькі літаки над цими містами.

У своїх мемуарах і приватному листуванні Черчілль ніколи не згадував про таємницю машини «Енігма» і про те складне рішення, яке йому довелося приймати. Лише 30 років по тому були опубліковані документи англійського військового кабінету, в тому числі особливо секретні архіви прем’єр-міністра. Ось тоді світ і дізнався про його найбільшу таємницю.

Пам'ятник Рузвельту і Черчіллю на Нью Бонд Стріт у Лондоні

Попри важкий бій у ході битви за Англію, бомбардування та руйнування міст, уже в другій половині 1940 року Черчіллю віддавали перевагу 88,5% англійців, а 1943 року його рейтинг досяг 93%. Це був справжній національний лідер.

У ЦЬОМУ Й ПОЛЯГАЄ ДЕМОКРАТІЯ

Коли близька перемога над Німеччиною стала очевидною, дружина та близькі радили Черчіллю піти на спокій на вершині слави, але він вирішив брати участь у парламентських виборах. Вдячність до Черчілля не змогла побороти в людях злу пам’ять про десять бездарних передвоєнних років правління консерваторів, які привели Англію до війни. Черчілль вимушений був платити за рахунками своїх попередників. Коли Черчіллю повідомили про програш його партії на виборах, він, як завжди, приймав ванну. Можливо, ця обставина налаштувала його на філософський лад, і він сказав: «Хай там як, а виборці мають повне право зіграти з нами таку штуку. У цьому й полягає демократія. За неї-то ми й боролися». І додав: «А тепер дайте, будь ласка, мій халат». Відразу після оголошення 26 липня результатів голосування він подав у відставку, офіційно порекомендувавши королеві як наступника лідера лейбористів Клемента Еттлі. У військовому кабінеті він був міністром юстиції, саме про нього гострий на язик Черчілль зауважив: «Він маленький скромний чоловічок, який має всі підстави почувати себе скромним».

Пішовши у відставку Черчілль продовжував творити історію. Прибувши до США на запрошення президента Гарі Трумена 5 березня 1946 року Черчілль виголосив у містечку Фултон промову, яку традиційно вважають початком «холодної війни». Тим часом Рональд Рейган стверджував, що після промови Черчілля народився не лише сучасний Захід, а й мир на нашій планеті. За суттю його промова була справді закликом до «холодної війни», але для запобігання гарячій. І такого терміна він не вживав. Його вжив 24 жовтня 1948 року американський промисловець і державний діяч Бернард Барух на засіданні сенатської комісії з розслідування воєнних злочинів.

Англія знову покликала його у владу. З 1951-го до 1955 року Черчілль знову обіймає посаду прем’єр-міністра. Особливо успішним був для Черчілля 1953 рік, за дивним збігом, рік смерті Сталіна. Вінстон став лицарем, отримав вищу відзнаку Англії — орден Підв’язки, і йому було присуджено Нобелівську премію з літератури. Через десять років він став почесним громадянином США.

Але здоров’я почало підводити. У серпні 1949 року Черчілль переніс перший мікроінсульт, а через п’ять місяців під час напруженої виборчої кампанії 1950 року, коли він почав скаржитися на «туман в очах», особистий лікар поставив йому діагноз — спазм мозкових судин. У жовтні 1951 року, коли Вінстон Черчілль знову став прем’єр-міністром у 77 років, стан його здоров’я і здатність виконувати свої обов’язки викликали серйозне занепокоєння. Його лікували від серцевої недостатності, екземи та глухоти. У лютому 1952 року він, очевидно, пережив ще один інсульт і на кілька місяців втратив здатність зв’язно говорити. У червні 1953 року напад повторився, на кілька місяців паралізувало лівий бік. Попри це Черчілль категорично відмовився подати у відставку або хоча б перейти до Палати лордів, зберігши за собою посаду прем’єра лише номінально.

Ще за життя Черчілль став національним героєм Великої Британії. Його заслуги були оцінені в усьому світі. Навіть Сталін визнавав видатні заслуги й досягнення Черчілля, піднявши за нього на банкеті після Ялтинської конференції 1945 року келих як за «людину, яка народжується один раз на сто років» і як за «найхоробрішого з державних діячів у всьому світі».

2011-11-30 09:47:00
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар