«Ми їм укажемо шлях і дамо метод…» - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » «Ми їм укажемо шлях і дамо метод…»

«Ми їм укажемо шлях і дамо метод…»

Лев Голіцин, «батько» кримських вин, вважав: «Чого варта людина — того варте й вино…»
Микола СЕМЕНА, «День»

«Щоб отримувати добре вино — треба створювати людей»

1. За всіх часів він мав славу незручної людини: государю Миколі II він якось сказав, що рід Голіциних є давнішим за рід Романових. Він вважав чиновників «людьми не ХХ століття, а 20-го числа». Він пишався тим, що «нагородами й чинами не осоромлений», у той же час він зробив для Російської імперії стільки, що цього вистачило б на багато життів. На вшановуванні 25-річчя своєї діяльності він говорив, що виноробство — це багатство вітчизни, і «якщо наше покоління цього й не досягло, то вже нашим дітям, принаймні, відкриється горизонт, що робити, оскільки ми їм укажемо шлях і дамо метод». І він указав цей метод: «Що таке виноробство? Це наука місцевості. Перенесення культури Криму на Кавказ — це абсурд, перенесення культури Кавказу до Криму — це абсурд, а перенесення культури якоїсь закордонної місцевості до всіх виноградників Росії — це три мішка гречаної вовни. (…) Намагатися зробити відоме вино в іншій місцевості — це завдання, що не має розв'язання. Ніколи ми до цього не дійдемо. Та й прагнути цього — величезна й непоправна помилка, яка може мати найзгубніші наслідки».

Він був незручним і за радянської епохи. Навіть згадки про нього не було вміщено до Великої Радянської Енциклопедії. 1978 року діячі партії й уряду пропонували «відсвяткувати 100-річчя заводу шампанських вин «Новий Світ» без згадування імені Голіцина». Як і багато які письменники й поети, Лев Голіцин — «поет і професор кримських вин», був забороненою особою, його портрети, спогади, інформацію про нього ще в середині 80-х років можна було дістати тільки в добре обізнаних за великим секретом. Тому такі рідкісні спогади про нього, музей у Новому Світі в запустінні, меморіальних речей дуже мало. Розповідають, що останні роки життя Лев Сергійович провів у бідності, помер у Феодосії від крупозного запалення легенів 26 грудня 1915 року, на початку 1916 року був похований у Новому Світі в одному склепі зі своєю дружиною, але після революції, якщо вірити спогадам його хрещениці Є.А.Градецької-Маклакової, «прах Льва Сергійовича було викинуто зі склепу в балку, й татари, які його дуже любили й шанували, зібрали, що змогли, й поховали». За іншою версією, Голіциних перепоховали вірні люди, щоб над їхньою пам'яттю ніхто не поглумився. Де саме — цього, мабуть, сьогодні не знає ніхто…

2. За що така доля? Радянська держава інкримінувала Голіцину три страшних гріхи. Перший — він був головним виноробом Удільних маєтків (володінь царського двора) і виробляв вино для буржуазії. Другий — він виробляв вино «Коронационное» для Миколи II. Третій — свій завод «Новий Світ» він подарував цареві…

Насправді ж нелюбов держави він здобув тим, що прагнув змінити саму культуру людини: як пише відомий московський репортер Володимир Гіляровський, Голіцин наприкінці 90-х минулого століття в Англійському клубі столиці гаряче доводив необхідність заборони горілки і ставив собі за мету добитися того, щоб російський «робітник, майстровий, дрібний службовець пили добре вино!» Для цього в своєму магазині в Москві на Тверській він продавав кримські чисті натуральні вина всього по 25 копійок за пляшку. Це завжди суперечило політиці російської (й радянської) держави. У новорічному (рік-то 2000-й!) номері «Известия» констатують: «Середньостатистичний росіянин так і не навчився пити шампанське!» Що говорити — зараз і наші «робітники, майстрові й дрібні службовці» продовжують налягати на горілку. Ми в середньому п'ємо по 13 літрів алкоголю на рік, а якщо із загальної кількості викреслити жінок, дітей і стариків, то вийде по 170—200 літрів! У Франції п'ють по 11,5 літра, нормою вважається 8, всесвітня організація охорони здоров'я збирається знизити її до 2 літрів. Причому випите нами — в основному горілка, в той час, як у світі частка міцних напоїв у загальному «літражі» не перевищує 30%. Традиції пиття вина існують інколи довше, ніж держави, й для їхньої зміни не вистачає життя навіть таких людей, як Лев Голіцин.

3. Початкову освіту Лев отримав від свого батька, людини православної віри й палкого патріота Росії. В Сорбонні він отримав ступінь бакалавра і 1867 року вступив до Московського університету на факультет державного й римського права, який успішно закінчив 1871 року й був залишений при університеті для підготовки докторської дисертації. Вивчаючи право європейських держав, Голіцин подорожує по Італії, Німеччині, Франції, де… вивчає практику європейського виноградарства й виноробства. 1877 року він залишив кар'єру юриста для того, щоб присвятити себе новій для Російської імперії справі, яку вважає вельми перспективною. А вже 1892 року французькі фахівці Л.Порте і Ф.Рюїссен у книзі «Вина Росії» писали, що «новиною, котра прийшла до виноробної конкуренції, було те, що Росія ввійшла сюди величезними кроками і кроками господаря».

Голіцина, який уже головував у журі винних конкурсів, у Парижі називали «королем експертів», він чарував усіх не тільки популярністю своїх предків, але й витонченою обізнаністю у виноградарстві й виноробстві.

…Лев Голіцин приїхав до Судака 1878 року. Через сто років, начитавшись про нього, я його уявляв собі на схилах хребтів поблизу винзаводу «Архадерессе», що керувався ним (Арха-Дерессі, Архадерес — у перекладі з кримськотатарської «Спина Ярів», так називалося татарське село, що існувало колись поблизу, пізніше перейменоване на Мигдалеве), де зараз виробляється знаменитий «Черный доктор»: у мужицькій свитині й незмінній папасі, з довгою палицею, якою, як писали, він обстежував схили, оглядав рослинність. «Де росте шипшина, — говорив він, — там добре ростиме виноград!» Шипшини навкруги було сила-силенна, втім, як і винограду. Але за часів Голіцина ці схили були пустинними…

25 років пропрацювавши тут, він дійшов висновку, що перше завдання фахівців — правильно визначити сорти, потім випробувати їх «на різних грунтах», далі — вивчати вплив кліматичних умов. У цих його словах — досвід десятиріч особистої праці: «Ми тепер вже багато знаємо про значення складу грунту на характер вина. Грунти кремнеземні дають ніжність, делікатність, букет. Грунти глинисті дають м'якість, повноту, грунти вапнисті дають вогонь». Якби він не був блискучим теоретиком (парадокс — Голіцин практично не залишив письмової спадщини, відома його єдина стаття-лекція, декілька виступів. Нинішня теорія виноробства, в основному, — висновки з його практики), він не став би блискучим практиком.

Спочатку Голіцин купує невелику ділянку в Феодосії, потім у Новому Світі. Йому було тоді 33 роки. Він купив ці гірські схили, мало придатні до землеробства через водне голодування. Але тут росло багато шипшини. Голіцин закладає тут колекційний виноградник з понад 600 сортів лози. Він бореться із засиллям іноземців, які, на його думку, тільки шкодять справі виноградарства в країні, з неуцтвом, рутиною чиновників, відсталістю, консерватизмом. Він побудує тут свої підвали — завод «Новий Світ», який стане справжнім дітищем і вершиною його пошуків у галузі виноробства. «Щоб отримувати добре вино, — говорив він своїм гостям — знаменитим виноробам, — треба створювати людей. Скільки коштуватиме людина, стільки коштуватиме й вино». Його секретар О.О.Іванов, який пізніше сам став знаменитим вченим-виноробом, згодом скаже: «Він підіймав ремесло винороба до ступеня мистецтва».

У біографії Льва Голіцина залишилося багато «білих» сторінок. Найдостовірнішими залишаються досі нечисленні спогади його сучасників і учнів О.О.Іванова, О.О.Єгорова, М.С.Охременка. На жаль, вони є не досить повними. За деякими відомостями, Лев Голіцин також протягом якогось часу служив у МЗС Росії, вчився в університетах Лейпціга й Геттінгена. Сповнене загадок і його особисте життя. За даними вже покійного наукового співробітника його музею в Судаку В.Саламатової, він пережив глибоке захоплення дочкою Керченського градоначальника Надією Херхеулідзе, разом з якою виїжджав за кордон і жив у цивільному шлюбі. Ми майже не маємо подробиць про цей період життя Голіцина, знаємо тільки, що він закінчився у вересні 1890 року, коли цар дав його двом дочкам, народженим у цивільному шлюбі — Софії (1871) і Надії (1876) — прізвище Голіцини. Це означало, вважає В.Саламатов, що цивільний шлюб розпався, вони розділили між собою чотирьох дочок — по дві кожному. Більше дітей у Льва Сергійовича не було. 1883 року Голіцин одружується в Москві з графинею М.М.Орловою-Денисовою, з якою й приїжджає до Нового Світа й проживе з нею до її смерті 1909 року. Поховають їх в одному склепі…

4. 1890 року Голіцин починає завідувати виноробством в Удільних маєтках, формально він стає головним виноробом царя, а по суті — головним майстром виноробства Російської імперії, загальновизнаним авторитетом у ще новій для країни справі. В Новому Світі він закладає на витримку перші партії ігристого вина, які будуть випущені під назвою «Парадиз», «Новый Свет» і «Коронационное». Він розпочинає будівництво в Абрау-Дюрсо, організовує виноградарство й виноробство в інших районах, наприклад, в Одесі, Херсоні й на Дніпрі. Досі в тих місцевостях випускають вино «Наддніпрянське» й «Оксамит України» з сортів Рислінг і Каберне-Совіньон, що заведені Голіциним ще для маєтку свого родича князя П.Трубецького. Він невпинно шукає ділянки й розширює виноградники в Криму — ним освоєні Ай-Даніль, Массандра, околиці Судака. Голіцин запровадив у практику протоколи виноробства, коли в спеціальних журналах записувалися практично всі умови зростання винограду — схил місцевості, температура, опади, сонячні й похмурі дні, час і умови збирання ягід, аналіз їхньої якості, а також процесу вироблення вина — купаж, сорти. Це давало найбагатший матеріал для аналізу й висновків, для формулювання закономірностей отримання тих або інших сортів вина, його типів. Він започаткував колекції вин, скрізь він заводив енотеки (збирання типів вин), формував колекції еталонів світових вин, до практики ввійшли періодичні виробничі дегустації. Досі в енотеці Массандри зберігаються зразки голіцинських вин для царського двору — херес «Новый Свет» 1890 року, «Мед коронационный» 1870, «Седьмое небо Голицына» 1891 року, «Мед князя Голицына из Алтайских луг» 1886 року, «Кавалергардское» 1910 року. Він першим започаткував проведення екскурсій по винних підвалах, розповіді про техніку й технологію виноробства, дегустації під час екскурсій. Цей захід служив могутнім популяризатором вина й значно підвищив його реалізацію в торгівлі, дав споживачам знання проти фальсифікації вина, що широко застосовувалася вже тоді. Все це було школою для наступних поколінь виноробів.

Розрізнене господарство удільних маєтків він звів в одне централізоване підприємство, на різних його підвалах він запровадив спеціалізовані процеси — в одному витримка столових, в іншому — десертних, у третьому — ігристих вин. На прохання Голіцина відомий гідрогеолог Н.Головкінський підібрав недалеко від водоспаду, де постійна річна температура становила 10—12 градусів, місце для будівництва головного Массандрівського підвалу для витримки міцних вин. За три роки з 1894 по 1897 було побудовано сім тунелів завширшки 5 і довжиною 150 метрів кожний. На початку з'єднувальної галереї глибина становила 5 метрів, наприкінці тунелів вона була 52 метри від поверхні грунту, чим створювалися ідеальні умови для витримки 350 тисяч декалітрів вина. Під підвалом побудували двоповерхову галерею на мільйон пляшок колекційних вин. Це був перший у Росії підземний завод для витримки вина, він витримав випробування землетрусами й часом і досі залишається одним з кращих підвалів. Голіцин починає випускати дев'ять нових марок вина, п'ять з яких збереглися у виробництві «Массандри» й досі — червоний портвейн «Лівадія», мускат білий «Лівадія», червоний портвейн «Массандра», мускат білий «Массандра», токай десертний «Ай-Даніль». За свідченням І. Промтова, Голіциним в Архадерессе було закладено кращі в Судакському районі виноградники, культивувалися оригінальні сорти Сари-Пандас і Екім-кара, які були аборигенами Східного Криму і зараз служать для виробництва вина «Черный доктор». А в тодішньому маєтку князя К.Горчакова Голіцин випускав мускати, мадеру, портвейни, кагор, столові вина. А також лікерне кримське лікувальне вино «Архадерессе» з особливого відбірного винограду «№ 30», мабуть, попередник «Черного доктора».

Голіцин при вступі до Уділів виговорив собі платню в залежності від обігу вина в продажу й з 300 тисяч пляшок за три роки збільшив його до 2 мільйонів. Коли за його відсутності невмілі винороби замість охолоджування вина почали опалювання підвалів, через що замість бродіння скиснуло 8 тисяч відер червоного вина, він негайно повідомив про це в Уділи, оголосив винним себе й усе зіпсоване вино замінив якісним, своїм власним з Нового Світа. А коли цар, стомлений від скарг своїх чиновників і виноробів-французів на розмах і нововведення Голіцина, звільнив його, розпорядившись при цьому виплатити йому 100 тисяч рублів, Голіцин без коливань оголосив ці гроші початковим капіталом для стипендій учням Нікітського училища виноробства й премій кращим виноробам і виноградарям.

5. При всьому цьому Новий Світ став особливою сторінкою в біографії й творчості першого винороба імперії. Понад три версти тунелів, викопаних з купецьким розмахом, ніколи не були при ньому заповненими повністю. Урочище виявилося непристосованим для вирощування шампанських сортів винограду, возити ягоди з інших місць (крім Токлука) було невигідно. Величезний маєток служив князеві власне лише для дослідів, які й увінчалися успіхом — вино розливу 1899 року під назвою «К-4», що означало «Коронационное — 4-й тираж», отримало Гран-прі на конкурсі в Парижі, й навіть граф Шандон, визнаний знавець шампанських вин і кращий їхній виробник, на заключному обіді помилково визнав новосвітський зразок за свій. Голіцин досяг вершин майстерності, витративши на створення науки й практики російського виноробства три фамільних багатства. Мету його життя було досягнуто — він став вищим за всіх! Далі — не цікаво!

Й досі в «Новому Світі» для купажів шампанського використовується практично та сама композиція сортів, яка знайдена Голіциним — Пино-чорний, Шардоне, Рислінг рейнський, Аліготе й Каберне-Совіньон у різних пропорціях. Сьогодні «Новий Світ» юридично зареєстрував своє ексклюзивне право використати ім'я, портрет і герб Голіцина на своїй продукції. А 1911 року Голіцин став розорятися, за борги він сам продав частину колекційних вин. Щоб завод не дістався ненависним йому французам, він став клопотатися перед царем прийняти маєток у дарунок з метою створити в ньому академію російського виноробства. 15 липня 1912 року імператор Микола II відвідав Новий Світ і прийняв дарунок. Голіцин, який протягом усього дня приймав царя з непокритою головою, не втомлюючись розповідав і показував досягнення унікальної культури, а государиня уїдливо запитувала: «Скільки ж годин він зміг би говорити без зупинки?» Цар пробув у Новому Світі менше за півдня й відразу ж відплив на яхті «Штандарт», вже на її борту віддаючи накази про прийняття дарунку.

6. Революція 1917 року зруйнувала все створене Голіциним: у Новому Світі колекцію вин було продано або розкрадено, скульптури й оздоблення палацу й підвалів розбито, поламано, розграбовано, досі невідомо, куди поділися 134 старовинних предмети, прийнятих царем за спеціальним описуванням. Одна за одною відбувалися «конфіскації антикваріату», а то й просто грабунки не то військами, не то міліцією, не то просто бандитами. Як стверджують фахівці, антикваріат Голіцина заслуговував на місце в кращих музеях світу, й ціни, за великим рахунком, ці речі не мали. Більш того, й досі невідома технологія приготування особливих голіцинських вин, що не мають аналогів у світі, які він іменував «медами» — з тисяч колекційних пляшок, подарованих цареві, в колекції «Массандри» залишився тільки один тип — «Мед князя Голицына из Алтайских луг». Рецепти їхнього приготування, не описані ні самим Голіциним, ні його помічниками, втрачено, мабуть, назавжди. Радянській владі дісталися в Новому Світі пусті штольні й… шлях і метод, вказані Голіциним, які й використав уже 1936 року нарком харчопрому Анастас Мікоян, який відродив завод «Новий Світ». Сьогодні на етикетці його вина — 19 медалей! Його імпортує до Німеччини фірма «Simex», але досі на світовому ринку французьке шампанське коштує DM60, а новосвітівське — DM25. Фахівці однозначно вважають, що воно б продавалося дорожче за французьке, якби хоча б з 1900 року мало свою торгову марку й своє ім'я.

За великим рахунком — це трагедія геніальної, справді російської людини, котра тримала в руках унікальні матеріальні багатства, але все життя присвятила праці на користь Вітчизни, шукала вершин майстерності в новій для Батьківщини галузі з метою зробити краще, ніж іноземці. І яка не потурбувалася про себе, померши в бідності. З таким же шаленством Ціолковський створював свою науку реактивного руху, Троцький боровся зі сталінізмом, Корольов прагнув у Космос, щоб обігнати американців, Хрущов з таким же натхненням вирощував кукурудзу, Сахаров з такою ж силою волі спочатку створював ядерну бомбу, а потім відстоював гуманітарні цінності, Стус і Солженіцин — «буцалися з дубом», Сухомлинський — учив дітей. Трагедія геніальної радянської людини повторюється вже частіше, ніж раз на століття. А Батьківщина приймає ці жертви холодно, начебто не бажаючи й не цінуючи цього, начебто не визнаючи місцевої геніальності, вважаючи за краще просто розкрасти створене геніальним розумом і оголеним серцем своїх геніальних синів. «Чого варта людина — того варте й вино», «Ми їм укажемо шлях і дамо метод» — а на Русі, як завжди, віддають перевагу горілці! Чи буде такою ж нетямущою й невдячною й наша нова Україна, що отримала в спадщину серед інших багатств і голіцинське виноробство? Микола СЕМЕНА, «День»

Примітка: в публікації використано окремі матеріали й ілюстрація з книги «Російський винороб князь Л.С.Голіцин», упорядник Є.П.Шольц-Куликов, за що автор висловлює йому глибоку вдячність і щиру подяку.

Статтю російською мовою читайте в газеті "День"

2000-01-15 13:48:00
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар