Маршрут №1 - Україна Incognita
Україна Incognita » Маршрут №1

Маршрут №1

Автор: Анжела Савченко
Борзна випадала з поля моїх зацікавлень. Точніше, я не розуміла, в який з наших туристичних маршрутів втиснути один музей, заради якого треба намотувати додаткові кілометри. Музей, відгуків про який майже не чула і уявлення не мала. Олександр Саєнко — глухонімий художник, що працював із соломкою, похресник Ганни Барвінок. Оце і всі знання. Не густо. За великим рахунком, подібним анонсом зацікавити туристів шансів мало. І хтозна, як довго я б ще не доїхала до Борзни, якби не спокуса побачити місцину, що колись була власністю родини Русових — хутір Робінзона, чи Русов окоп.
Читати далі | 18.09.2020  0
Останні статті розділу
Українська минувщина має чимало проблем, які вже не одне покоління істориків бралося розв’язати. Однією з таких проблем є пошуки міста Фулли і фулльського народу, які знаходилися в Криму. Вперше цю проблему спробував розв’язати ще в 1784 році шведський історик Іоганн Тунманн, який написав працю про Кримське ханство. Він, зокрема, писав, що місто Фулли — вірогідно, це давня назва Кирки або Чуфут-Кале (знаходиться біля Бахчисараю або десь поряд), можливо, печерне місто Мангуп-Кале. «Останню» спробу знайти Фулли в 1994 році здійснив Валерій Бушаков у збірнику наукових статей «Україна в минулому», Випуск V, Київ- Львів. Стаття називається: «Про Фулльський народ і його священний дуб у Житті Константина Філософа та локалізацію міста Фулли і Фулльської єпархії» стор. 9-31. Бушаков висуває досить аргументовану гіпотезу про те, що давнє місто Фулли «могло розташовуватися» на місці сучасного містечка Старий Крим неподалік Феодосії, а саме слово «Фулли» виводить із східноіранських мов.
Автор: Тарас ДИШКАНТ  0
Автор: Леонід ТЕЛЕНКОВ, «День», Севастополь — Київ  0
Восени 1812 року, коли ще палали пожежі війни, на околиці Ялти над морем було закладено казенний економоботанічний сад- розплідник. Задумом державної ваги було перетворити Південний берег на курорт, який би не поступався своєю принадністю знаменитому італійському. Високі вельможі почали вписувати у кримський ландшафт палаци і освоювати садово-паркове мистецтво. Нікітський сад створювався з метою накопичення ресурсів цінного рослинного генофонду (і поповнення ними палацових парків), вивчення рідкісних рослин, виховання у людей любові до природи, а також для підготовки хороших садівників. Фундатором і першим директором саду, за рекомендаціями генерал-губернатора Одеси Дюка Ришельє, губернатора Тавричеського Бородіна і самого імператора, став швед Христіан Стевен. У 1824 році Стевен передав свою справу великому любителеві природи, медику за освітою Миколі Гартвісу. По суті, до 1860 року підвалини Нікітського саду було повністю закладено. — Сьогодні у нашій колекції близько 30 тисяч видів, підвидів і сортів декоративних, плодових та ефіроолійних культур, — говорить молодший науковий співробітник відділу дендрології Євгенія Ярославцева
Автор: Ванда КОВАЛЬСЬКА, «День»  0
1656 року турецький мандрівник Евлія Челебі прибув у важливий центр Османської імперії на північному узбережжі Чорного моря — Озю, відомий у нашій історії як Очаків. Його погляду відкрилися неприступні стіни, дерев’яний міст, перекинутий через глибокий рів, який щовечора підіймався, і жерла гармат, що висунулися з усіх башт. Опинившись у центрі міста, він із задоволенням відзначив чітко сплановану забудову, чистоту мощених вулиць, уздовж яких тіснилися обмазані глиною двоповерхові будиночки. А ось і палацові споруди паші та його свити, стрункі мінарети мечетей, фонтани і, звичайно ж, безліч ніжних південних троянд. У гавані стояли численні кораблі з різних країн.
Це вони сповнювали місто натовпами моряків і торговців. У фортеці стояв турецький гарнізон, жили ремісники та купці, приїжджали й заморські інженери-німці, французи, які брали участь у будівництві укріплень.
Автор: Світлана БЄЛЯЄВА, кандидат історичних наук  0
Автор: Василь ЗУБАЧ, «День»  0
Автор: Олександр ВІЛЬЧИНСЬКИЙ, спеціально для «Дня»  0
Автор: Тетяна КОСТЕНКО, мистецтвознавець, спеціально для «Дня»  0
Автор: Тетяна КОСТЕНКО, мистецтвознавець, спеціально для «Дня»  0
Автор: Гарій КАЛАЙДА, спеціально для «Дня», Запоріжжя, Фото автора  0
...Селилися люди тут здавна. А по собі залишили знаряддя праці з кременю, що їх і дотепер знаходять на околицях села. Коли щодо першої писемної згадки про смт. Стара Вижівка (одна з можливих дат — 1099 р.) краєзнавці ламають списи в суперечках, то с. Нова Вижва має точну дату першої згадки в писемних джерелах.
1508 року польський король і великий князь литовський Жигмонт (Сігізмунд) I віддав Вижву у володіння князям Сангушкам і дозволив заснувати тут містечко. Сангушки побудували містечко із замком та церквою, яке стало волосним центром. До складу вижівської волості входили села Брідки, Гридки, Красна Воля, Мостище, Секунь, Стара Вижва, Хотивель, Шушки. 1521 року князь Василь Михайлович Сангушко, який був луцьким старостою, подарував Преображенській церкві 98 десятин землі. А 25 травня 1532 року князь пожалував грамоту, за якою священику та його наступникам віддана була зі всіма доходами Преображенська церква з двома вівтарями — св. Архистратига Михаїла та св. Семена Літопроводця.
Автор: Сергій НАУМУК  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар