Маршрут №1 - Україна Incognita
Україна Incognita » Маршрут №1

Маршрут №1

Останні статті розділу
Античні держави, засновані греками в Північному Причорномор’ї, вiдіграли важливу роль у розвитку народів, що населяли південь сучасної України. Тісна взаємодія античної і варварської цивілізацій дозволяє з’ясувати те загальне й особливе, що було характерне для античної культури в цьому регіоні, а також визначити внесок у скарбницю світової культури, що зробили племена і народи, якi населяли в давнину Північне Причорномор’я.
Одним iз таких міст-держав була Тiра, що розташовувалася на місці нинішнього м. Білгород- Дністровський в Одеській області. Розкопками на території Тiри відкрито будівельні залишки класичного, елліністичного і римського часів. Але недостатнє фінансування з боку держави не дозволило цілком зберегти відкриті пам’ятники. Тому зараз можна оглянути тільки оборонні споруди, залишки стін, фундаменти і підвали будинків IV — II ст. до н.е., а також I — IV ст., вулиці, провулки і фундамент будинку, що визначений як будівля римської вексилляціії. У XIII — XIV ст. на місці Тiри виникло золотоординське місто, а наприкінці XIV — XV ст. господарями Молдавського князівства тут була побудована велична фортеця, якi отримала назву Четатя Албе (Біла фортеця).
Автор: Наталя СОН, кандидат історичних наук  0
Автор: Віталій ЗУБАР, доктор історичних наук  0
Славетний Густинський монастир розташувався у мальовничій місцині, що оточена, як півострів, водами річки Удай, серед тиші неподалеких лісів ось уже чотири століття. Ієросхимонах Йоасаф, який засновував його ще 1600 року разом із двома іноками, знав, що вибирав: подорожній, який прибуде до цих святих місць, почуватиметься тут так, наче він присутній при сотворенні світу. Первозданність, краса, самотина… Він чимало побачив світу, той ієросхимонах Йоасаф. Побував на Афонській горі, потім поселився у Києво-Печерській лаврі, відновлював Межигірський монастир… Задля поширення благочестя та слави Божої, заради чернечого життя та спасіння вирішено було встановити на Густинському півострівці хрест, який би вістив усьому довколишньому люду: тут буде монастир. Минуло кілька років — і на береговому вигині виросла дерев’яна церква, з’явилася братія. Старця Йоасафа, який прийняв схиму, обрали настоятелем. Він ще встигне побувати на Волині у князя Михайла Вишневецького, який видасть монастирю грамоту на володіння Густинню, а також землями довкола неї, лісами, ставками та іншими угіддями…
Автор: Володимир ПАНЧЕНКО, доктор філологічних наук, Кіровоград  0
Доля Орелі, її минуле, сьогодення і майбутнє стали об’єктом постійної уваги і піклування громадської організації — Еколого- туристичного об’єднання «Орлан» iз міста Дніпродзержинська. Благородна ідея збереження живої природи згуртувала молодих вчених, спеціалістів природоохоронних служб, досвідчених туристів, допитливих школярів і студентів. У 1996 році відбулася перша водна дослідницька експедиція — від лівої притоки Заплавки до старого гирла. Потім були інші експедиції, молодіжні екологічні табори, копітка праця по обгрунтуванню створення національного природного парку — ці акції підтримав МФ «Відродження», Нідерландська екологічна організація «Millіeukontakt- Oost-Europa»; не залишилась осторонь і Дніпропетровська облдержадміністрація. Плідна робота дала можливість отримати реальну картину як сучасного стану окремих екосистем, так і природно-культурної спадщини в цілому, накопичити багаті фото- і відеотеку, оформити експозицію Музею Орелі. Директор краєзнавчого музею в Царичанці Анатолій Білокінь… Саме він одним iз перших забив на сполох, переймаючись долею китайгородської архітектурної пам’ятки
Автор: Петро ЧЕГОРКА, видавець і редактор екологічного часопису «Свята справа» Верховцево, Дніпропетровської області  0
Автор: Петро ЧЕГОРКА, видавець і редактор екологічного часопису «Свята справа» Верховцево, Дніпропетровської області  0
Херсонес Таврiйський, заснований, за останніми даними, вихідцями з Гераклеї Понтійської і острова Делоса в 528—527 р. до н.е., проіснував майже двi тисячi років. Він був великим політичним, економічним, культурним центром регіону і відігравав значну роль у розвитку багатьох стародавнiх народів. Спочатку Херсонес Таврiйський займав невелику територію, що наприкінці V — першій половині IV ст. до н.е. була обнесена оборонною стіною. З моменту заснуванням в місті існували демократичні інститути самоврядування. Економічною основою життя було сільське господарство. На площі близько 27 га велося інтенсивне житлове та храмове будівництво, освоєння великих сільськогосподарських територій. Якщо в V — першій половині IV ст. до н.е. оброблялися порівняно невеликі ділянки на Маяковому півострові, то протягом другої половини IV ст. до н.е. було здійснено розмежування на наділи усього Гераклейського півострова площею 10 тис. га. На кордонах території розташовувався ланцюг поселень місцевого населення — таврів, жителі яких обробляли наділи херсонеситів.
Автор: Віталій ЗУБАР, доктор історичних наук, Леонід МАРЧЕНКО кандидат історичних наук  0
Автор: Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День» Білогірський район, Хмельницька область  0
Українська минувщина має чимало проблем, які вже не одне покоління істориків бралося розв’язати. Однією з таких проблем є пошуки міста Фулли і фулльського народу, які знаходилися в Криму. Вперше цю проблему спробував розв’язати ще в 1784 році шведський історик Іоганн Тунманн, який написав працю про Кримське ханство. Він, зокрема, писав, що місто Фулли — вірогідно, це давня назва Кирки або Чуфут-Кале (знаходиться біля Бахчисараю або десь поряд), можливо, печерне місто Мангуп-Кале. «Останню» спробу знайти Фулли в 1994 році здійснив Валерій Бушаков у збірнику наукових статей «Україна в минулому», Випуск V, Київ- Львів. Стаття називається: «Про Фулльський народ і його священний дуб у Житті Константина Філософа та локалізацію міста Фулли і Фулльської єпархії» стор. 9-31. Бушаков висуває досить аргументовану гіпотезу про те, що давнє місто Фулли «могло розташовуватися» на місці сучасного містечка Старий Крим неподалік Феодосії, а саме слово «Фулли» виводить із східноіранських мов.
Автор: Тарас ДИШКАНТ  0
Автор: Леонід ТЕЛЕНКОВ, «День», Севастополь — Київ  0
Восени 1812 року, коли ще палали пожежі війни, на околиці Ялти над морем було закладено казенний економоботанічний сад- розплідник. Задумом державної ваги було перетворити Південний берег на курорт, який би не поступався своєю принадністю знаменитому італійському. Високі вельможі почали вписувати у кримський ландшафт палаци і освоювати садово-паркове мистецтво. Нікітський сад створювався з метою накопичення ресурсів цінного рослинного генофонду (і поповнення ними палацових парків), вивчення рідкісних рослин, виховання у людей любові до природи, а також для підготовки хороших садівників. Фундатором і першим директором саду, за рекомендаціями генерал-губернатора Одеси Дюка Ришельє, губернатора Тавричеського Бородіна і самого імператора, став швед Христіан Стевен. У 1824 році Стевен передав свою справу великому любителеві природи, медику за освітою Миколі Гартвісу. По суті, до 1860 року підвалини Нікітського саду було повністю закладено. — Сьогодні у нашій колекції близько 30 тисяч видів, підвидів і сортів декоративних, плодових та ефіроолійних культур, — говорить молодший науковий співробітник відділу дендрології Євгенія Ярославцева
Автор: Ванда КОВАЛЬСЬКА, «День»  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар