Кримські вояжі академіка Вернадського - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Кримські вояжі академіка Вернадського

Кримські вояжі академіка Вернадського

Василь ЄНА, професор, доктор біологічних наук, заслужений працівник освіти України, лауреат Премії імені В. І. Вернадського

Значна частина наукової творчості всесвітньо відомого вченого – геолога і географа Володимира Івановича Вернадського – була звернена до Криму («День» частково писав про це у № 44 від 12 березня). Його перша робота про природу півострова відноситься до 1882 р., коли він, будучи 19-річним студентом Петербурзького університету, описав знамениту Кримську (Балаклавську) бурю 1854 р. і обґрунтував її значення для організації Всесвітньої Метеорологічної служби. А востаннє академік згадує про Крим у творі «Декілька слів про ноосферу» (1944), в якому, зокрема, йдеться про значення Ялти і Сімферополя як місць, де створювалося його велике вчення про ноосферу.

Діапазон у часі між цими працями вченого – 62 роки! Усі ці роки він постійно цікавився природою Криму, але період безпосереднього вивчення природних ресурсів півострова В. І. Вернадським тривав менше – близько 30 років, з 1893-го по 1921 р. За цей час він зробив у Крим сім вояжів (1893, 1898, 1899, 1912, 1914, 1916, 1920–1921). Будучи тісно пов'язаний з Кримом науковими інтересами, він не просто епізодично приїжджав сюди, але глибоко вивчав природні багатства цього краю, здійснював тут свої відкриття. Ось лише один приклад: досліджуючи керченські грязьові сопки, учений виявив високий вміст бору в продуктах виверження – грязях місцевих сопок (бор застосовується для поверхневого насичення сталі, підвищуючи її міцність, він використовується, зокрема, в регулюючих стрижнях ядерних реакторів). Це було перше відкриття бору в тодішній Росії. Тепер одна із заповідних сопок цього регіону носить ім'я В. І. Вернадського.

Перу вченого належить кілька десятків праць, присвячених різним аспектам кримського природознавства. Аналізуючи їх і щоденникові записи Володимира Івановича, ми встановили, що в його описах понад 500 разів згадуються кримські географічні об'єкти всіх п'яти ландшафтних областей півострова – Кримського субсередземномор’я, Головної Кримської гряди, Кримського передгір'я, Керченської пагорбкуватості та Рівнинного Криму. За нашими підрахунками, Вернадський здійснив природничонаукові подорожі півостровом загальною протяжністю близько 3500 км, а морські маршрути уздовж кримського узбережжя склали понад 300 км. 

ДОСЛІДЖЕННЯ І НАУКОВІ ЕКСКУРСІЇ

Уперше В. І. Вернадський побував на кримській землі 1893 р. То була ознайомлювальна подорож: він відвідав Ялту, Нікітський ботанічний сад, деякий час жив у Карабаху (Велика Алушта), звідки з науковою метою ходив на екскурсії – на сусідній «невдалий вулкан» – гору Кастель, на гору Парагильмен, до оригінальних форм вивітрювання конгломератів Демерджі... У Професорському куточку Алушти він зустрічався і обговорював наукові проблеми з відомим місцевим гідрогеології професором М. О. Головкінський (якому згодом дав вельми втішну оцінку, порівнявши його з В. В. Докучаєвим).

Маршрути другого і третього (1898, 1899) кримських вояжів Володимира Івановича Вернадського пролягли від Севастополя через Бахчисарай, Сімферополь, Феодосію до Керчі, де він досліджував рельєф, походження і мінеральний склад 22 грязьових сопок і родовищ керченських залізних руд. Пізніше з цього приводу Вернадський зазначав, що тут, на півдні, «...мы имеем огромную область геологических отложений, где химические процессы достигли грандиозных размеров… С этой точки зрения необходимо обратить внимание на биохимические процессы в этих областях, взаимовоздействие между сушей и морем. Среди них особенное значение имеют… процессы выделения сероводорода в связи с круговоротом серы… и связанные с работой железных бактерий. На явление этого… рода необходимо обратить внимание в связи с загадочным… генезисом керченских и таманских руд, являющихся продуктом мощного биохимического процесса…». 

По закінченні дослідницьких подорожей вченого вийшла серія наукових публікацій «Еникальские грязевые вулканы» (1899, 1900), «Грязевые вулканы Еникале и о содержании бора в продуктах извержения Керченско-Таманской грязевулканической области» (німецькою мовою, 1901, 1902); «О месторождениях бокситов в Крыму» (1906)та інші. 

Улітку 1912 р. В. І. Вернадський у четвертий раз приїхав до Криму: він гостював разом із дружиною та дочкою на Південному березі, у Гаспрі. Здійснив низку наукових екскурсій, зокрема, піднімався на плато Ай-Петрі, де знайомився з розвитком карстових процесів та явищ на яйлі. Того ж року обговорював під час листування зі своїм учнем-кримознавцем О. Є. Ферсманом важливу проблему знаходження миш'яку в керченських залізних рудах.

Влітку 1914 р., будучи вже академіком (обраний 1912 р.), Вернадський знову подорожує по Криму. На цей раз його маршрути пролягли по південному Криму від Ялти до Батілімана і околиць Севастополя. Тут його особливо цікавила мінералогічна різноманітність стародавнього вулканічного мису Фіолент і урочищ в районі балаклавського Свято-Георгіївського монастиря. 

УНІВЕРСИТЕТУ – БУТИ

Навесні 1916 р. Володимир Іванович здійснює шість подорожей по південному краю. Він побував у Гаспрі та «Гірській Щілині» (над Ялтою), оглядав ландшафт ущелини Учкош, піднімався на яйлу в урочищі Червоний камінь, знайомився з місцевими гірськими породами. За підсумками подорожі обговорював з Ферсманом проблемні питання мінералогії Криму.

У цьому ж 1916 р., коли активно обговорювалося питання про організацію на півострові першого вищого навчального закладу, В. І. Вернадський, будучи членом Державної ради Російської імперії, поряд з іншими прогресивними діячами підписав проект закону про заснування в Криму університету. Пізніше, 1917 р., на цей раз як член Тимчасового уряду Російської республіки, будучи заступником Міністра народної освіти (по вищій школі), Володимир Іванович вдруге підтримав ідею створення вищого навчального закладу в Криму. Таким чином, академіка по праву можна вважати одним із засновників Таврійського університету (в умовах складної політичної обстановки в країні університет було урочисто відкрито в Сімферополі трохи пізніше, 14 жовтня 1918 р.).

У січні 1920 р. В. І. Вернадський, вже в якості першого президента Української Академії наук (обраний 1918 р.), повертаючись з наукового відрядження на Кавказ, приїжджає в Крим, в Ялту. Тут він оселяється в «Гірській щілині» (на дачі П. О. та Н. С. Бакуніних), де перебувала у той час його сім'я. Цей сьомий вояж Вернадського в Крим тривав більше року (з січня 1920-го по лютий 1921 р.) і був насичений складними і важливими для вченого подіями. У Ялті він переніс висипний тиф. А після одужання його з великою радістю в якості професора прийняв до своїх лав колектив молодого Таврійського університету.

«...ЇДУ ДО СІМФЕРОПОЛЯ. ПОЧИНАЄТЬСЯ НОВИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ»

17 квітня 1920 р. В. І. Вернадський записує у своєму щоденнику: «Завтра їду до Сімферополя. Починається новий період життя...» А далі – активна наукова і навчальна діяльність у жахливих умовах розрухи, що панувала в той час у Криму. Деякий час він жив і працював у парку «Салгірка», у колишньому палаці Воронцова, де академік створив університетську наукову лабораторію з проблеми «Роль живих організмів у мінералогенезисі». Тут же обмірковував і створював фундаментальні праці про біогеосфери, ноосферу, з питань ролі живої речовини у географічній оболонці Землі. У його щоденникових записах від 25 травня 1920 р. читаємо: «...Сижу на балконе старого Воронцовского дворца… Встаю рано, ложусь поздно. Нет достаточного света – нет керосина, плохая лампа. Приходится приспосабливаться… Лаборатория… темная, сырая – но это лучшее, что есть в Симферополе. Можно работать, и я полон мыслей и планов…».

Про свою педагогічну діяльність у Таврійському університеті Володимир Іванович писав так: «Все время работаю, но условия работы тяжелые… Я читаю силикаты и геохимию, очень углубляюсь в свой курс… Мечтаю: 1) Издать и закончить «Живое вещество с геохимической точки зрения»… Много написал вновь. Считаю, что получил очень крупные результаты. 2) Геохимию… 3) Переиздать и закончить университетский курс минералогии…». 

Про те, як працював В. І. Вернадський в аудиторії зі студентами, можна дізнатися зі спогадів одного з вихованців Таврійського університету тих років, згодом професора, доктора географічних наук Б. О. Федоровича: «В. И. Вернадский читал студентам избранные разделы «Минералогии  алюмосиликатов» и «Геохимию», основоположником которой он являлся в мировой науке… Каждое слово его запоминалось надолго и приносило всегда максимум новых знаний. Уже тогда, в 1920 году, перед нами раскрывались глубины естествознания... Он прослеживал закономерность Менделеевской таблицы и показывал единство строения ... вещества. Речь его была плавной и тихой. Не было в ней никаких эффектаций, она не сопрождалась никакой жестикуляцией. Поверх застегнутого жилета висела поблескивающая  цепочка от часов в кармане жилета. Эта цепь была выкована из платины и являлась даром за изучение этого металла и его месторождений, что принесло громадные прибыли нашему государству. И если Владимир Иванович доставал часы, то это почти в точности совпадало с окончанием лекции. А когда прерывалась его лекция, оказывалось, что все погружено в абсолютную тишину и еще некоторое время мы не могли прийти в себя – так действовала на нас глубина раскрываемых перед нами тайн природы, точнее, ее строения, где все едино и взаимосвязанно, находится в вечном движении и развитии, сохраняя неизменность в самой своей сути». 

ОСНОВА СИЛИ ДЕРЖАВИ

Живучи в Сімферополі, Вернадський багато подорожував зі своїми колегами по Криму. Колом його наукових інтересів тоді була і нежива, і жива природа – від мінералогії та петрографії району Ескіорди (нині с. Лозове) до Бешуйського родовища кам'яного вугілля, килу і рослинних груп Кримського передгір'я.

1920 р. академік був обраний головою Комісії з вивчення природних виробничих сил Криму (прообраз академічної установи на півострові), яка в складних умовах Громадянської війни намагалася забезпечити розвиток фундаментальних і прикладних досліджень природних ресурсів краю. Про деякі результати цієї роботи В. І. Вернадський з Сімферополя 1921 р. писав академіку О. Є. Ферсману в Москву: «...В Комиссии по изучению  производительных сил Крыма, где я председателем, сейчас идет энергичная работа. Издаем выпусками. Сданы в печать: 1) Попов. Металлы Крыма  (кроме железа). 2) Кочерин. Белый уголь Крыма. Сдается в ближайшее время: 3) Пузанов. Морской промысел Крыма. 4) Байков. Трассы Крыма. Готовится ряд очерков. Отдельно идут: карты осадков (Вознесенский), геологическая карта Крыма и отдельно Керченского полуострова (с таблицами) (Двойченко); Определитель крымской флоры (Кузнецов). Начали работу в большом масштабе над килом... Над серой и нефтью работает Мокринский. Химическую часть бешуйского угля и крымской нефти  обрабатывает Байков. Дубровский  поставил опыты над использованием соломы и злаков для изготовления бумаги, пытаемся организовать местные фабрики. Я начал анализ рыб: здесь жду  интереснейших результатов... Достиг, мне кажется, крупных обобщений и весь поглощен работой.

Хотілося дати хоча б короткі пояснення до цього телеграфно викладеного В. І. Вернадським переліку імен його колег-учених.

О.Є. Ферсман – учень В. І. Вернадського, видатний вчений-геохімік, мінералог, мандрівник, академік. Д. І. Кочерин –дослідник-гідролог, у ті роки керував одним із відділів Партії кримських водних вишукувань. Зоолог, вчений-кримознавець І. І. Пузанов, професор, працював у Таврійському університеті (пізніше – у Кримському педагогічному інституті аж до 1933 р.). О. О. Байков – хімік, металознавець, професор, ректор Таврійського університету (після Вернадського). А. В. Вознесенський – вчений-кліматолог, професор Таврійського – Кримського університету (1919–1925). П. А. Двойченко – відомий учений-геолог, професор Таврійського – Кримського університету, пізніше – Кримського педагогічного інституту. М. І. Кузнєцов – видатний вчений-ботанік, професор Таврійського університету і директор Нікітського ботанічного саду. В. І. Лучицький – геолог-петрограф, професор Таврійського університету.

Сам Володимир Іванович у той час дуже плідно працював на посаді професора кафедри геології, проводив наукові вишукування, був обраний ректором Таврійського університету. Навколо нього згуртувалася група молодих дослідників, утворивши кримську наукову школу академіка. Серед них були: Д. І. Щербаков (пізніше професор, академік, лауреат Ленінської премії); вже згаданий нами Б. О. Федорович (згодом професор, лауреат Державної премії); С. В. Альбов (професор, автор унікальної монографії з гідрогеології Криму); П. М. Мурзаєв (пізніше професор, доктор геолого-мінералогічних наук); С. П. Попов (професор, мінералог) та інші. Готуючи наукову спадщину і своїх продовжувачів, академік Вернадський підкреслював: «Наукова думка є головним, основним джерелом народного багатства, основою сили держави».

Він вірив у науку і перспективи Таврійського університету, пророче писав тоді, що «університет великий, але не влаштований, з величезним майбутнім».

КРАЩИЙ ПАМ'ЯТНИК

На порозі 95-річчя Таврійського університету – дітища В. І. Вернадського – ми є свідками втілення в життя цих надій академіка. Нині це один із провідних вузів України. У 1999 р. за поданням ректора університету – професора-географа, академіка, нині Героя України М. В. Багрова указом Президента країни головному і найстарішому вузу Криму було повернуто історичну назву «Таврійський», він набув статусу національного і йому по праву було присвоєно ім'я Володимира Івановича Вернадського.

Сьогоднішній університет – найкращий пам'ятник академіку Вернадському в Криму. Це великий сучасний науково-навчальний комплекс з багатими «вернадівськими» педагогічними та дослідницькими традиціями. Він об'єднує три інститути та 18 факультетів, де проводиться підготовка фахівців і магістрів з 20 напрямів і 45 спеціальностей. У Таврійському університеті навчається понад 17 тисяч студентів – майбутніх біологів, хіміків, математиків, фізиків, географів, екологів, істориків, філологів (українознавців, русистів, тюркологів), психологів, юристів, фахівців з англійської, німецької, французької, грецької та інших мов і літератур, з фізічної культури та спорту...

Тут навчаються і стажуються студенти з різних країн світу: з Китаю, Туреччини, Лівану, Єгипту, Йорданії, США, ФРН та інших держав.

Науково-педагогічний корпус Таврійського університету налічує понад 1000 висококваліфікованих викладачів, серед яких понад 120 професорів і докторів наук, 500 доцентів і кандидатів наук. Загальне число аспірантів і докторантів перевищує 300 осіб.Останніми роками ТНУ ім. В. І. Вернадського немов знайшов друге дихання: реконструйовані і заново оснащені сучасним обладнанням навчальні корпуси і лабораторії, на базі заповідного парку «Салгірка» створений університетський Ботанічний сад, функціонують зоологічний музей і музей рідкісної книги. При університеті організований Кримський науковий центр Міністерства освіти і науки України та Національної Академії наук України.

З ініціативи ВНЗ на будівлях Сімферополя і Ялти, пов'язаних з діяльністю В. І. Вернадського, встановлено меморіальні дошки. Вулиця, на якій розташовані основні корпуси університету, тепер має назву «Проспект імені академіка В. І. Вернадського». Його ім'ям 1988 р. названо карстову печеру на найвищій у Криму Бабуган-яйлі. А трохи раніше, 1986-го, ім'ям В. І. Вернадського кримські астрономи назвали малу планету – астероїд Сонячної системи.

2003 р. Верховна Рада Автономної Республіки Крим за визначний особистий внесок у розвиток науки в Криму, плідну наукову, викладацьку і громадську діяльність, участь у створенні та становленні першого на півострові вищого навчального закладу присвоїла В. І. Вернадському (посмертно) звання «Почесний кримчанин».

До ювілейної дати – 150-річчя з дня народження академіка – вчені Таврійського національного університету опублікували монографію «В. І. Вернадський і Крим» (автори – В. Багров, В. Г. Єна, В. В. Лавров, М. О. С'єдін, С. Б. Філімонов) – це ще один кримський науковий пам'ятник видатному натуралісту.

Теги:
2013-03-18 18:41:27
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар