Краєзнавча експедиція місцями боїв Армії УНР - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Павло Подобєд » Краєзнавча експедиція місцями боїв Армії УНР
Павло Подобєд

Координатор благодійної ініціативи «Героїка»

Краєзнавча експедиція місцями боїв Армії УНР

Братська могила сімнадцятьох «страчених петлюрівців» у селі Холодець Волочиського району

20 липня благодійна ініціатива «Героїка» здійснила одноденну поїздку селами Хмельниччини. Метою подорожі було відшукати поховання воїнів Армії УНР, відповідно до відомостей, які раніше були виявлені в архівних установах. У рамках мандрівки відвідали три населених пункти: Холодець (Волочиський район), Великі Зозулинці (Красилівський район), Чорний Острів (Хмельницький район). 

Братська могила сімнадцятьох «страчених петлюрівців» у селі Холодець Волочиського району

Згідно з публікацією в газеті «Український козак» (ч. 43. від 31 серпня 1919 р.) у селі Холодець поховано 17 воїнів 10-го полку сірожупанників, які були страчені більшовиками 1 червня 1919 року. 

Сільські старожили підтвердили цю інформацію, адже під час спілкування назвали таку ж цифру: 17 «страчених петлюрівців», яких розстріляли на березі місцевого ставка. Пам'ять про трагедію збереглася та передається з покоління в покоління.

24 серпня 1919 року на могилі вояків був встановлений дерев’яний хрест. Закономірно, що він давно вже згнив та розвалився. Місцеві небайдужі пенсіонери близько 10 років тому самотужки встановили скромний металевий хрест. Однак на ньому відсутні будь-які написи, які б інформували про історичну важливість поховання. Сільська рада не підтримує жодних ініціатив зі спорудження пам’ятника, більше того – елементарно не підтримує  братську могилу українських воїнів у належному стані. Місце занедбане та забуте.

Великі Зозулинці Красилівського району – ймовірне місце поховання Спиридона Проскурня.

«Героїка» володіє інформацією, що в селі похований хорунжий Спиридон Проскурняк – командир комендантської сотні запасової бригади 6-ї стрілецької дивізії. Уродженець містечка Кобеляки, що на Полтавщині, загинув у бою з 8-ю дивізією червоних козаків у липні 1920 року.

Ставок, на березі якого більшовики стратили полонених українців

Краєзнавець Руслан Козубей вважає, що в селі поховані й інші вояки УНР. Це цілком імовірно, адже збереглись документальні свідчення ветерана Армії УНР О.Кошеля. Він стверджував, що у сусідньому селі Малі Зозулинці загинув поручник запасової бригади 6-ї стрілецької дивізії Наритник.

О. Кошель так згадує про поручника: «Наритник кінчив вищу початкову школу в Запоріжжі, після чого завершив землемерську школу. Під час війни його забрали до війська. По закінченню школи прапорщиків був на фронті. По демобілізації в ранзі поручника повернувся до дому. У травні 1918 року вступив до 2-го Запорожського полку, як козак-чотовий. З цього часу брав активну участь в усіх операціях Запорізької дивізії. У 1920 році в ранзі поручника він разом з цією запасовою бригадою 6-ї стрілецької дивізії прикриває відступ останньої й падає разом з багатьма іншими жертвами більшовицької кінноти, що прорвала фронт і заскочила бригаду ззаду. Поручник Наритник залишив вдома в Запоріжжі старого батька, жінку й дитину».

На відміну від православного цвинтаря, Леніна селяни вирішили не чіпати

Жителі Великих Зозулинців стверджують, що ні про могилу Проскурні, ні про могилу Наритника нічого не чули. За відомостями пана Козубея, одержаними з переказів сільських старожилів, українські воїни поховані на старому цвинтарі. Зараз це місце майже повністю знищене місцевими селянами: практично з усіх могил вкрадені надгробні плити, хрести розтягнуті на металобрухт. Тому дуже важко буде встановити точне місце поховання українських воїнів. Картину цілковитої руїни доповнює атмосфера совдепії, присутність якої є куди помітнішою, ніж у сусідніх селах. Центральна вулиця носить назву Леніна, на ній у повний зріст бовваніє вождь більшовиків, дбайливо пофарбований сільською радою.

Містечко Чорний Острів Хмельницького району – остання домівка для, щонайменше, чотирьох козаків Армії УНР

Архівні документи стверджують, що двоє уродженців села Глодоси Херсонської губернії (нині Кіровоградська область) загинули в лавах 1-го Запорізького полку ім. Гетьмана Петра Дорошенка. Бій за Чорний Острів 3 червня 1919 року став останнім в біографії двох воїнів. Односельці загиблих, теж уродженці Глодосів, хорунжі Сидоренко, Божор та Лимаренко залишили свідчення, що в тому ж бою від більшовицької кулі впали ще двоє козаків-кулеметників. Тому можна стверджувати, що на православному цвинтарі Чорного Острова спочиває не менше, аніж чотири воїни УНР. Огляд пам’ятників на старому кладовищі Чорного Острова не дав жодних результатів.

Те, що лишилося від цвинтаря в с. Великі Зозулинці

Незначна кількість місцевих мешканців старшого віку – це перша проблема, з якою зіштовхнулись активісти «Героїки» під час пошуку поховань. У селищі міського типу, в якому мешкає близько 900 осіб, вдалось відшукати заледве 20 селян старших 80 років. Ще однією проблемою стало те, що більшість старожилів були переселенцями з довколишніх сіл або з інших областей. Інші ж повідомили, що ніколи не чули ні про бої Армії УНР в Чорному Острові, ні про «будь-які могили петлюрівців». Лише один старенький дідусь обмовився, що його батько, уродженець села Осташок, служив в Армії УНР, однак згодом перейшов на бік червоних. Страх про «контрреволюційне минуле» батька, який помер своєю смертю аж у 1956 році, тяжіє над дідом ще й дотепер. Старенький, з міркувань безпеки, відмовився називати своє прізвище та ім’я батька.

Благодійна ініціатива «Героїка» планує зайнятися спорудженням пам’ятника на братській могилі воїнів Армії УНР у селі Холодець. Адже, на жаль, лише тут вдалось фактично віднайти могилу воїнів Армії УНР.

Ця ініціатива матиме, звісно, ряд перешкод: відсутність фахових майстрів-будівельників серед місцевих жителів, поганий стан дорожнього покриття на під’їздах до села, часткова занедбаність цвинтаря, на якому поховані українські воїни, відсутність крамниць з будматеріалами, віддаленість кар’єру з видобутку каміння.

Однак, тішить наступне: могила розташована на окраїні цвинтаря і тому добре помітна з боку дороги, селяни прихильно ставляться до такої ініціативи, сільський голова обіцяє надати підтримку, а священик УАПЦ і так здійснює регулярні відправи на могилі.

Активісти «Героїки» налаштовані рішуче і планують якнайшвидше взятися за роботу, щоб майбутнім поколінням передалася пам'ять про бійців Армії УНР – українських патріотів.

2012-07-25 18:38:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар