Іван Різник: земне та небесне - Україна Incognita
Україна Incognita » Сімейний альбом України » Іван Різник: земне та небесне
   

Іван Різник: земне та небесне

Олександр Голобородько

Кілька років тому, в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї, мене вразила модель пам′ятника славетному авіаконструкторові Ігорю Івановичу Сікорському роботи місцевого художника та скульптора Івана Антоновича Різника (на світлині 1; музей пропагує його творчість, розміщуючи як окремі твори, так й експозиції). Захопили сміливість, динамізм творчого рішення, нестримність уяви митця!.. Людина з фрагментом гвинтокрилу, неначе, на якійсь уявній хвилі, у «підніжжі» якої – земна куля, вирвалася на «гребінь» Всесвіту, символізуючи велич технічної думки (світлина 2)! Саме такі твори будять уяву, привертають увагу до знакових постатей, подій, аніж статичні, розв′язані в академічному стилі (порівнюю ідею Різника з ідеєю, втіленою у пам′ятнику Ігорю Сікорському, що на світлині 3, встановленому на майданчику біля відділу історії авіації і космонавтики Державного політехнічного музею в Києві  і мені здається, що вона значно вдаліша).

світлина 3

 Познайомившись з Іваном Антоновичем, його роботами, відкрив для себе багатогранну особистість, в арсеналі якої  чимало сміливих, але, на жаль, поки що нереалізованих на практиці задумів. Хочеться сподіватись, що ідеї Різника ще привернуть увагу громадськості і якусь їх частину вдасться втілити в життя.

світлина 4

Родом Іван Антонович із села Володимирівка, що на Харківщині (народився 1941 року). Вже в шкільні роки почали проявлятися його художні риси. Розвивав та шліфував їх у київських художньому училищі та державному художньому інституті. У виші здобув фах художника, викладача, методиста з художнього малювання.

світлина 5

Важливим етапом в житті Різника була робота у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику науковим співробітником центру наукової реставрації та експертизи. Брав участь у проекті відтворення експонату Музею міста Києва «Архангел Михаїл», у розробці проекту відтворення розписів церкви Воскресіння XVIII століття, у реставрації вівтаря (Оранта) Володимирського собору (масляно-олійний живопис). Розписав кілька церков на Чернігівщині, Київщині. Іван Антонович – учасник багатьох художніх виставок, міжнародних фестивалів та конкурсів, його твори знаходяться у приватних колекціях кількох країн.

світлина 6

Своєю творчістю Іван Різник відгукується на важливі історичні, соціальні теми, хвилюють його й знакові історичні постаті. На мій погляд, наприклад, виразною виглядає його ідея пам′ятника творцеві Першої Української Конституції гетьманові Пилипові Орлику (світлина 4): картуш, булава та меч в руках Орлика символізують непорушність закону, військову могутність держави. Свого часу, коли українська діаспора в Канаді шукала скульптурне рішення теми Голодомору, Іван Антонович запропонував таку ідею: пам’ятник має зобразити молоду жінку з дитиною, яка у безнадії нахилилась над порожнім горщиком, а композиція розміщена на хлібині, що, мовби, символізує скалічену геноцидом Україну (світлина 5).

світлина 7

Багато сил вклав Різник у розробку ідей пам′ятників Героям Небесної сотні (світлина 6), Георгію Гонгадзе,  журналістам України (світлина 1), видатному українському спортсменові, шестиразовому чемпіонові світу з боротьби Івану Піддубному… А ось, на червоному фоні, зображено модель пам′ятника, в якому художник прагне втілити ідею відмови від тютюнопаління в дитячому середовищі: дівчинка, під ногами якої – такі різні символи часу – книги та сигарета, закривається руками від шлейфу сигаретного диму (світлина 8). Один із директорів школи, побачивши цю роботу, сказав Іванові Антоновичу: «Подібні скульптури потрібно встановлювати в школах: ідею протидії палінню передано емоційно, дохідливо…». Нестандартне рішення й протидії наркоманії (світлина 9).

світлина 8

Іван Антонович показав мені і кілька своїх графічних робіт. Вразив малюнок, на якому художник зобразив хвилюючу, майже епічну, картину (світлина 10): краєвид, що зовсім недавно здригався від вибухів снарядів Другої світової, ретельно прибране подвір′я з майже пониклою хатиною, понівечений ворожий танк на полі, жінка-орач із малим помічником, які, у відчайдушному пориві, прокладають борозни-надії, борозни, вже мирного життя. На іншому малюнку художник зобразив худенького хлопчика-водовоза (світлина 11). «А це ось картина з мого дитинства: отак я у п′ятому-шостому класі возив воду у поле жниварям…».  

світлина 9

Важливий вектор у творчості Різника, так би мовити, авіаційний. Значний вплив на нього мала робота на авіапідприємстві Олега Костянтиновича Антонова, напружений науково-технічний ритм колективу, особисте знайомство з видатним конструктором. Вже на 4-5 курсах інституту, Різник підробляв на авіапідприємстві. Антонов йому сказав: «Якщо покажеш якісну оформлювальну роботу, працюватимеш у нас…».

світлина 10

Роль художника-оформлювача, на той час, була вельми важливою: мав, якомога промовисто, у плакатах, різноманітних стендах яскраво розкривати досягнення зіркового авіапідприємства, його передовиків, динаміку змагання підрозділів. Важливим було також висвітлення змагального ритму у порівнянні  з іншими головними авіаконкурентами КБ О. К. Антонова – конструкторськими бюро О. М. Туполєва та С. В. Ілюшина.

світлина 11

То були часи створення славетних літаків – «Руслан» (АН-124) та «Мрія» (АН-225). Особливо багато сил, творчої винахідливості Іван Антонович вклав у створення масштабної діорами першого складального цеху конструкторського бюро Антонова (завдовжки 75 метрів та висотою 32 метри!), в центрі якого зображено літак АН-124 («Руслан») – див. світлину 13.

світлина 12

Є в Івана Антоновича Різника мрія. Оскільки в Ірпені мешкають чимало авіабудівників (працюють в Гостомелі, у міжнародному аеропорту «Антонов» для вантажних літаків), є вулиця, названа на честь Антонова, то, вважає, важливим та перспективним для економічного майбутнього міста було б встановити на майданчику, з якого починається вулиця, пам′ятник видатному авіаконструкторові (на світлині 14 – ескізний проект пам′ятника-стели О. К. Антонову в м. Ірпені). Таку пропозицію два роки тому він запропонував на розсуд міської влади та громади. Цікаво, якою ж буде доля цієї ідеї?

світлина 13

Факт залишається фактом: в Ірпені мешкає та працює досвідчений, багатий на ідеї, художник та скульптор Іван Різник. Чи не варто громадськості, владним структурам уважніше придивитися до його творчих набутків, залучити фахівця до розробки планів та процесів творення архітектурного обличчя міста? За останнє десятиліття Ірпінь, в архітектурному відношенні, дивує багатьох своїм розмаїттям: його простір наповнився багатьма сміливими античними, сучасними, сюрреалістичними скульптурами та елементами. Питання в тому, чи завжди новації торкають душу, чи не віддаляють нас від ментально важливих речей та символів?..

світлина 14

А заодно хочеться торкнутись іще такої проблеми. Приірпіння має багату літературну, музичну, мистецьку історію. Ось, наприклад, образотворче мистецтво. Своєю красою Ірпінь приваблював  і приваблює багатьох відомих майстрів пензля. Відомо, що велику спадщину, зокрема, залишив заслужений художник України Володимир Федорович Сидорук, який з 1953 року жив і працював в Ірпені. Він написав кілька тисяч творів, які знаходяться у музеях України та зарубіжжя. В Ірпені проводиться традиційний художній пленер, який з нинішнього року почав носити ім′я Володимира Сидорука. Багато творів – плодів художніх пленерів – лише накопичуються, а доступу загалу до них немає. Чому б не працювати цьому мистецькому капіталу на постійній основі? Добре б створити у місті картинну галерею, а, в перспективі, можливо, й художній музей. Багато б хто з майстрів мистецтв, безсумнівно, поділилися б своїми творами.

Олександр ГОЛОБОРОДЬКО, м. Херсон

Світлини та фоторепродукції автора

Теги:
2020-04-08 01:30:00
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар