Іван Багряний - Україна Incognita
Андрій Безсмертний-Анзіміров

Есеїст, кінокритик. Проживає в США

Іван Багряний

2 жовтня 1907 року в Охтирці народився український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч Іван Багряний, справжнє прізвище Лозов’яга або Лозов’ягін (Івaн Пaвлович Багряний; Ivan Bahrianyi; Лозов'яга; 1907-1963). Лауреат Шевченківської премії (1992, посмертно).

Народився в родині муляра. Отримав середню освіту, 1920 року вступив до слюсарної школи, потім до художньо-керамічної школи. Через україномовність і патріотичне налаштування однолітки довгий час знущалися з нього і називали «мазепинцем».

У 1926 вступив до Київського художнього інституту (КХІ), який закінчити не вдалося через матеріальну скруту і упередженого ставлення керівництва. Навчаючись у КХІ, вийшов з об'єднання «Плуг», вступив до опозиційного літературного об'єднання МАРС («Майстерня революційного слова»), де зблизився з такими художниками слова, як Валер'ян Підмогильний, Євген Плужник, Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка та іншими, які пізніше були піддані нищівній критиці з боку офіційної радянської критики, всіляко переслідувалися і майже всі загинули у сталінських таборах (Тодось Осмачка зумів вибратися з СРСР під час війни).

У цей період Іван Багряний активно працював і друкувався в журналах «Глобус», «Всесвіт», «Життя і революція», «Червоний шлях» тощо. У 1930 році опублікований роман у віршах «Скелька». Офіційною реакцією стала стаття О. Правдюка «Куркульськім шляхом» в журналі «Критика».

16 квітня 1932 року Багряний був заарештований в Харкові і звинувачений «у проведенні контрреволюційної агітації» за допомогою своїх літературних творів, таких як поема «Ave Maria», історичний роман «Скала», поеми «Тінь», «Вандея», «Гутенберг», соціальна сатира «Батіг». Пробув 11 місяців у камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ. 25 жовтня 1932 року його звільнили з-під варти і на три роки відправили у спецпоселення Далекого Сходу. Про період перебування Івана Багряного на Далекому Сході в 1932-1937 роках досі мало відомостей. Втік звідти назад в Україну, заарештований по дорозі і отримав новий термін (3 роки) - тепер уже в таборі БАМтабу.

Радянсько-німецька війна застала письменника в Охтирці. Він відразу пішов в українське підпілля і переїхав на Галичину. Багряний працював у референтурі пропаганди, писав пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малював карикатури і плакати агітаційного призначення. Одночасно брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР), у розробці її програмних документів. Водночас продовжував займатися літературною діяльністю. У 1944 р. написав роман «Звіролови» (пізніше відомий як «Тигролови»), поему «Гуляй-Поле».

Ще до розгрому гітлерівських військ Багряний емігрував до Хорватії по лінії ОУН. Перебування в цій країні відбилося і на творчості Івана Багряного. Після війни написав брошуру «Чому я не хочу вертатись до СРСР?», де виклав політичну декларацію від імені колишнього остарбайтера і військовополоненого. У памфлеті задовго до Солженіцина СРСР був зображений як «РОДІНА-МАЧУХА», ЩО ВЛАШТУВАЛА ГЕНОЦИД ВЛАСНОГО НАРОДУ.

У 1948 р. Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП). З цього ж року і до самої смерті редагував газету «Українські вісті». Очолював виконком Української національної ради, був заступником президента УНР в еміграції С. Вітвицького.

2017-10-03 15:18:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар