Право на Крим

Для кого автономія?

Суттєве гальмо позитивного вирішення проблем кримськотатарського народу – політична заангажованість та пріоритет особистих інтересів перед державними багатьох народних депутатів, починаючи з Верховної Ради України. Кілька аргументів задля обґрунтування тези. 16 жовтня 2007 р. виповнювалося 100 років від дня народження генерала Радянської армії Петра Григоренка. М. Джемілєв із групою інших депутатів підготували проект постанови Верховної Ради України щодо відзначення цього ювілею на державному рівні. 31 жовтня 2006 р. він набрав лише 193 голоси. Корпоративні інтереси частини депутатів виявилися вищими від національних. Під час доповіді М. Джемілєва комуністи люто вигукували, що Григоренко американський шпигун, і шантажували Партію регіонів виходом з коаліції. М. Джемілєв звернувся до Президента України В. Ющенка і він підписав відповідний Указ, додавши при цьому, що хоча М. Джемілєв не етнічний українець, але більший патріот України, ніж дехто інший в парламенті. Відзначення ювілею відбулося в Києві, Львові, Сімферополі, інших містах. Хоча на заміну саморобного пам’ятника П. Григоренкові в Сімферополі коштів так і не знайшлося.

Мустафа Джемілєв і Юрій Зайцев

Женева, 1998. Вручення премії Нансена

12 травня 2012 р. Верховна Рада не підтримала проект Закону України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”, запропонований М. Джемілєвим. Ініціатором провалу знову стала фракція комуністів, підтримана фракцією Партії регіонів та депутатською групою “Реформи в ім’я майбутнього”. П. Симоненко з трибуни парламенту заявив про доцільність і законність виселення кримських татар із Криму в 1944 р. й виправдовував акт геноциду щодо цілого народу. Відомий правозахисник, кібернетик із Києва, політв’язень психіатричних тюрем, депортований 1976 р. до Франції, кавалер ордена  “За мужність” I ступеня (2006) Л. Плющ надіслав учасникам траурних мітингів у річницю депортації 18 травня 2012 р. звернення, в якому заявив: “Депортація народів ставить комуністичний радянський режим в один ряд з нацистським”.

З В'чеславом Чорноволом

Мустафа Джемілєв у Празі, 1998

Ще однією недоброзичливістю депутатів ВРУ щодо кримських татар стало блокування 2 квітня 2013 р. законопроекту про надання Міжнародному аеропорту “Сімферополь” імені двічі Героя Радянського Союзу легендарного льотчика Аметхана Султана, внесеному народним депутатом від партії “Батьківщина” Г. Москалем. Не допомогла позитивному розгляду питання й ґрунтовна пояснювальна записка з викладом біографії, бойових та повоєнних трудових подвигів льотчика-випробувача, який загинув 1 лютого 1971 р. під час випробувального польоту літаючої лабораторії ТУ-16. Законопроект одержав 176 голосів. 30 депутатів висловилися проти, а 146 не голосували (комуністи та Партія регіонів). Натомість 1 травня 2013 р. на Алеї Героїв у Києві поряд з пам’ятником Івану Кожедубу було встановлено погруддя Аметхана Султана.

Мустафа Джемілєв біля каменю на честь Гаспринському,  1991 р

Мустафа Джемілєв з Андрієм Сахаровим, 1988

Антикримськотатарська позиція низки депутатів парламентів Криму та України генерувалася окремими політиками Росії на кшталт відомого українофоба, директора Інституту країн СНД К. Затуліна. Стосується це й деяких посадовців із дипломатичним статусом. Так, 17 травня 2013 р. Генеральний консул РФ у Сімферополі В. Андрєєв заборонив російській делегації присутність на презентації художнього фільму “Хайтарма” про депортацію кримськотатарського народу на прикладі долі Аметхана Султана. 21 травня в інтерв’ю кримськотатарському телеканалу “ATR” він заявив, що фільм “спотворює правду про Велику Вітчизняну війну”, адже “тема колабораціонізму і пособництва окупантам повинна бути присутньою в усіх заходах”, які висвітлюють депортацію кримських татар. Задля реалістичності фільм повинен був відтворити “питання співробітництва з фашистськими окупантами осіб кримськотатарської національності”. При цьому Андрєєв заявив, що його позиція відповідає позиції російської влади. Ці заяви спровокували обурення кримських татар та й окремих проросійських організацій Криму, які вимагали відкликання дипломата. 22 травня на сесії Верховної Ради Криму перший заступник голови Меджлісу, депутат Р. Чубаров звернувся до Служби безпеки України та Генеральної Прокуратури України дати правову оцінку заявам Андрєєва. Того ж дня МЗС України заявило про стурбованість некоректними висловлюваннями генконсула, а 23 травня некоректними визнало його заяви й МЗС Російської Федерації. Наступного дня В. Андрєєв заявив про свою відставку.

У Нью-Джерсі

Через відсутність належного реагування на систематичні порушення прав кримських татар в Україні змушені звертати увагу на ці явища правозахисники з країн Європейського Союзу. Зокрема, у грудні 2012 р. у Польщі відбулася акція збору підписів під зверненням до Президента України, Верховної Ради України, міжнародної громадськості та держав ОБСЄ щодо заборони російських екстремістських організацій та воєнізованих формувань, діяльність яких може призвести до міжнаціонального та міжрелігійного конфлікту у Криму. Йдеться про партію “Російська єдність” та козаче братство “Єдність”, представники яких проти ночі на 1 грудня 2012 р. здійснили напад на галявину протесту в селищі Молодіжному під Сімферополем та зруйнували понад 100 тимчасових самобудов кримських татар. Тієї ж ночі вони вчинили напад на охоронця і спробу підпалу пляшками з горючою сумішшю вагончика на території майбутнього будівництва Соборної мечеті в Сімферополі. За даними Меджлісу на 6 січня 2013 р. вже було зібрано близько 100 підписів відомих правозахисників, політиків, громадських діячів, діячів культури, журналістів Польщі, до яких долучилися представники Білорусі, США та Естонії.

Мустафа Джемілєв, 1961

У жовтні 2013 р. в Симферополі відбулася перша сесія VI Курултаю кримськотатарського народу у складі 248 делегатів. Вони представляли інтереси співвітчизників, згуртованих довкола 322 місцевих та регіональних меджлісів, до яких обрано 2129 осіб. У звітній доповіді голова Меджлісу М. Джемілєв ґрунтовно й безкомпромісно охарактеризував умови життя кримських татар у себе на Батьківщині, функціонування системи національного самоврядування та окреслив завдання щодо розв’язання нагальних політичних та соціально-економічних проблем корінного етносу Криму. Висловивши вдячність за численні звернення залишитись на своєму посту, Джемілєв послався на тривале, 22-річне керування Меджлісом й попрохав не вносити його прізвища до списку можливих його очільників. Він вирішив зосередитися на роботі у Верховній Раді України. Головою Меджлісу Курултай обрав багатолітнього сподвижника М. Джемілєва Рефата Чубарова.

Генерал Петро Григоренко

На “Заньківчанському вечорі” у Львові 3 жовтня 1991 р. В’ячеслав Чорновіл заявив: “Я вважаю однією з найбільших провин нашої Верховної Ради і її більшості, зокрема голови Верховної Ради, – це створення першого прецеденту територіальної автономії в Україні… Навіть серед більшості було певне замішання, щось не хотілося їм за ту апаратну (бо те «А» розшифровується не як автономна, а як апаратна республіка) голосувати. І який був тиск, щоб, все-таки, це зробити. І, от, маємо прецедент. Це не для кримських татар автономія. Як ви знаєте, вони взагалі не брали участі в тому всьому. А це автономія для росіян”.

Мустафа Джемілєв, 1974

Отже, народ з давньою історією, багатою культурою, глибокою релігійністю, унікальними традиціями, високою духовністю, вродженою терпимістю, толерантністю і самоповагою, гострим політичним чуттям, колективістською організованістю, безкорисливою взаємодопомогою був злочинно й жорстоко викинутий з Батьківщини. Хоча більшість його майже за півстоліття з великими труднощами повернулася на рідну землю, але опинилася в упереджено-зверхньому прийшлому оточенні панівної національної верстви, штучно підбурюваної компартійною номенклатурою. Від заміни червоних прапорів на синьо-жовті у Криму мало ще змінилося в долі кримських татар, позаяк реалізація їхніх законних вимог залишилася залежною від тих же людей або вихованих ними нашадків, додатково захищених автономними законами. Щоправда, з’явилася надія, що повторно запропоновний М. Джемілєвим проект Закону про відновлення прав депортованих усе ж буде прийнятий, бо навесні 2013 р. він пройшов перше читання. Сподівання на позитивні зміни в долі кримськотатарського народу й усіх кримчан набувають реальних обрисів завдяки перемозі Лютневої демократичної революції в Україні. Гарантією їх втілення є священна пам’ять про Небесну Сотню полеглих і тисячу поранених у боротьбі за докорінне оновлення нашої держави. 

Мустафа Джемілєв з Рефатом Чубаровим, 2006

Задля позитивного розв’язання кримськотатарської проблеми необхідно створити умови, треба б пільгові, для повернення з вигнання бажаючих повернутися на батьківщину та возз’єднання сімей. Забезпечити вирішення земельного питання в сенсі виділення ділянок під забудову та повноцінних паїв для ведення господарства через внесення змін до Земельного кодексу України. Передбачити в державному бюджеті достатню кількість коштів для задоволення соціальних проблем кримських татар. Застосувати в АРК європейський досвід квотного представництва кримських татар у законодавчих та виконавчих структурах влади й управління, в яких нині представлено лише 3 % кримських татар. Надати кримськотатарській мові статусу державної в межах Криму на рівні з українською. Створити умови для навчання дітей кримських татар рідною мовою відповідно до потреб. Відновити історичну топоніміку півострова. Підтримати ініціативу кримськотатарського народу, схвалену урядами країн-членів ОБСЄ та міжнародними організаціями щодо проведення в 2014 р. Міжнародного форуму з питань відновлення прав кримських татар.

Відновлення історичної справедливості стосовно корінного народу Криму не означає пригнічення соціально-політичного статусу росіян, українців чи інших мешканців півострова. Навпаки, рівноправові національні взаємини ліквідують передумови для будь-яких конфліктів на міжетнічному ґрунті. Спільна, злагоджена праця задля добробуту всіх кримчан сприятиме створенню гармонійного духовного й соціально-культурного клімату в унікальному регіоні оновленої України. 

Юрій Зайцев, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України