«Демократія починається в історичних архівах» - Україна Incognita
Україна Incognita » NB! » «Демократія починається в історичних архівах»

«Демократія починається в історичних архівах»

Сьогодні Україна перебуває лише на початковому етапі відкриття архівів спецслужб радянського періоду
Марина Кучук. Фото надане ЦДВР

На сьогодні Україна перебуває лише на початковому етапі відкриття архівів спецслужб радянського періоду. А подолання наслідків тоталітаризму немислиме без відкриття архівів, які містять інформацію про злочини режиму.

Про це 28 березня на семінарі «Доступ до архівів: законодавство, практика та громадські ініціативи» у Львівському національному університеті ім. І. Франка повідомив голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху Володимир В’ятрович.

У коментарі «Дню» він зазначив, що резолюція Європарламенту від 1 грудня 2011 року, серед інших вимог до України в контексті європейської інтеграції засвідчила нагальну необхідність відкриття архівів.

«Українське керівництво повинне було відкрити і передати архіви радянських спецслужб у цивільні архіви, тобто в звичайні державні архіви. На жаль, як засвідчило наше звернення до Державної архівної служби, до Кабінету Міністрів України і до Адміністрації Президента України, згідно із законом “Про доступ до публічної інформації”, жодна з цих установ навіть не почала цих процесів, не побудувала ніяких планів стосовно реалізації вимог Європарламенту», - резюмував учений.

За словами Володимира В’ятровича, у державах, де повалення комуністів стало результатом динамічних «оксамитових» революцій 1989-1999 рр., більшість документів колишніх спецслужб вдалося зберегти. За офіційною інформацією, поданою «Європейською мережею державних установ, які займаються документами таємних поліцій», один із найменших архівів такого роду збережено у Словаччині - його обсяг 1,8 км полиць, в Угорщині - 4 км, у Німеччині - 4,6 км, у Болгарії - 20 км, у Чехії - 34 км і найбільший у Польщі - понад 87 км.

Полякам вдалося врятувати чи найбільшу кількість документів карально-репресивної системи комуністичного тоталітарного  режиму, досить швидко перебрати їх від відання чинних спецслужб МВС і Служби безпеки і впорядкувати архів в Інституті національної пам'яті. На сьогодні їхній архів є найбільшим, зазначає історик в коментарі «Дню».

Найбільш ліберальним щодо доступу до архівів колишніх спецслужб, каже В’ятрович, є законодавство Чехії. У цій країні документами можуть вільно користуватися всі громадяни та іноземці, не відбувається жодної анонімізації осіб. За можливе розголошення особистої чи конфіденційної інформації відповідальність несе особа, яка його здійснила.

Щодо ситуації з архівами в Україні, то Центр досліджень визвольного руху провів експертне опитування, яке показало, що за останні два роки понад 86% експертів в своїй роботі в архівах стикалися з обмеженням доступу до інформації. Ще більше насторожують публічні заяви керівника Державної служби архівів Ольги Гінзург про те, що архіви в Україні надмірно відкриті. Тобто, тенденція зворотня. «Мені здається, - зазначає історик, - що вся система почала рухатися в зворотньому від Європи напрямку».

«Загалом порівняння ситуації у посткомуністичних країнах, які відкрили архіви колишніх спецслужб або досі не зробили цього, є найкращим аргументом на користь важливості цих процесів не лише для істориків, а й для суспільства в цілому. Аджедемократизація стала незворотною лише там, де цей процес відбувся повною мірою. Тож демократія і справді починається в архівах», - підсумував Володимир В’ятрович.

   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар