Архів - Україна Incognita
Архів

Архітектурні уроки Маріуполя

«Маріупольським колізеєм» називає фотограф Євген Сосновський руїни хоральної синагоги на вулиці Георгіївській. Це одна з найстаріших будівель міста, що зведена у 1880-х роках, а зараз перетворилася на руїну. Наприкінці вересня Маріуполь відсвяткував 240-річчя. До цієї дати у місті оновили Театральну площу, освітлення та фасади будинків поруч із нею. Водночас тут є чимало будівель, яким понад 100 років та які розвалюються. З Євгеном Сосновським, нашим хорошим другом і заодно володарем Призу призів ХХ Міжнародного фотоконкурсу «Дня», вирушаємо на прогулянку до історичних споруд міста. Із розповідей про них можна дізнатися чимало цікавого про те, як століття тому вирішували задачі щодо розвитку міста, яке мало проблеми, спільні з нинішніми .

Настає «золотий час» внутрішнього туризму

Туристичний чинник — один із вагомих для здійснення внутрішньоукраїнської інтеграції, про необхідність якої теж уже десятки років пише «День». І не тільки пише, а й втілює — і через газетні рубрики, і через поїздки головного редактора Лариси Івшиної в регіони з представленням книг та фотовиставок «Дня» (і фотоконкурс газети, до слова, так само є одним із дієвих засобів внутрішньої інтеграції українців), і через сайт «Україна Incognita», де розміщені десятки онлайн-екскурсій найцікавішими музеями України, і через глянцевий «Маршрут №1», який пропагує ідею інтелектуального туризму. Редакційна команда з подачі Лариси Олексіївни і за партнерства з прогресивними міськими головами та соціально відповідальними підприємцями уже «перевідкрила» для співвітчизників чимало як великих центрів (часто «засмічених» імперськими й радянськими стереотипами сприйняття), так і малих — великих міст України, як, скажімо, Володимир-Волинський, Галич, Прилуки, Бар...

Самбір і Нагуєвичі — мальовнича забудова, релігійні пам’ятки і мала батьківщина класика

Вранішній Самбір зустрів мене величезними зграями ворон, зловісні крики цих птахів у напівтемному місті, над силуетами старих будівель справляли моторошне враження. Утім, незабаром почало світати, ворони кудись поділися і райцентр Львівщини буквально на очах ставав приємнішим та привітнішим. Якраз тоді я опинився на площі Ринок, посеред якої височіє старовинна ратуша, збудована у другій половині XVII століття і реконструйована 1844 року. Вона орієнтовно 40 метрів заввишки і є однією з найошатніших адмінбудівель України. На ратушу можна піднятися й оглянути самбірське середмістя з висоти пташиного польоту. Це коштує всього 10 гривень.

115 років — від вузла залізничного до культурного

Нещодавно жмеринчани гучно відзначили 115 років з дня заснування свого міста. Відбулося безліч різноманітних заходів: змагалися стронгмени, лунали пісні. Також містяни побили рекорд на фестивалі «Подвійне щастя», зібравши на одній площі кілька сотень двійнят. Звичайно, найбільше відома Жмеринка саме завдяки своєму залізничному вузлу і вокзалу, який є пам’яткою архітектури місцевого значення. 1898 року архітектор Зіновій Журавський спроектував його у вигляді корабля, що пливе до Чорного моря. Це один із найпоказовіших вокзалів України, збудований у стилі модерн. Також у Жмеринці проживає найбільше династій залізничників. Понад століття тому служба на залізниці була престижною, машиністами працювали дворяни і носили форму зі срібними ґудзиками.
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар