Нещодавно однокласник мого сина Юрко Симочко разом із батьками навідалися до руїн Невицького замку, який розташувався на вершині колишнього кратера вулкана за «чотири милі» від Ужгорода. Юрко — хлопчина допитливий, і сам узявся досліджувати територію колись неприступної фортеці в пошуках скарбів. І знаєте, мрії збуваються! Восьмирічному досліднику поталанило знайти монету польського короля Яна Казимира, датовану 1661 — 1664 роками! Цей факт став рушійним мотиватором і для нас — ми з сином теж вирушили досліджувати унікальну архітектурну та історичну пам’ятку ХІІ століття. І хоча старовинних артефактів не знайшли, наша подорож і спілкування виявилися цікавими.

Серед численних природних, історичних, архітектурних, духовних та мистецьких шедеврів, які творять Ужгороду його неповторний шарм, роблять туристичною Меккою для естетично вибагливих мандрівників, особливо цінною перлиною, безперечно, є Горянська ротонда. Вона сконцентрувала в собі цілу низку унікальних особливостей, які неможливо оминути увагою. Горянська ротонда — другий після Софії Київської за віком та єдиний в Україні діючий храм такої ранньої побудови і найдавніша кам’яна церковна будівля на Закарпатті. Місцевість, де розташована ротонда, в науковій літературі визначається як одне з вірогідних місць розташування слов’янського городища, захопленого угорцями на рубежі ІХ — Х ст.

Вінниця не має великої кількості архітектурних пам’яток чи палаців, які свого часу «виросли» на Поділлі. Але досі зберігає відчутну аристократичну привабливість початку ХХ століття — так званої епохи срібного віку, коли місту нарешті вдалося «стрибнути вище голови» і здійснити прорив у всіх сферах — економічній, культурній та архітектурній. У книжці «Вінниця: історичний нарис» ідеться про те, що активний розвиток міста розпочався зі спорудження залізниці. 1871 року здали в експлуатацію Києво-Балтську лінію, і Вінниця опинилася на одній із найважливіших залізничних артерій країни, яка сполучала Одесу з Москвою та Києвом. 1873 року відкрили маршрут Козятин — Здолбунів. Це сполучило Вінницю із західними містами й дало можливість вивозити сільськогосподарську продукцію із Поділля до портів Балтійського моря.

У кожному районі Вінниччини є старовинні замки, палаци, маєтки, а ще цікаві костели, церкви, промислові старовинні будівлі. Загалом налічується понад 4 тис. культурних пам’яток. З такою кількістю неоцінених архітектурних об’єктів — туризм мав би стати однією з прибуткових галузей області. Однак нині туристичний збір Вінниччини сягає невеликих сум. За даними міністерства економічного розвитку та торгівлі, в топ-5 регіонів України за найбільшими обсягами надходжень від сплати туристичного збору — Київ, Львівська, Одеська, Івано-Франківська, Закарпатська області. Вінниччина, з її великим потенціалом, не багата на туристів. Багато хто не знає про унікальні палаци та замки Поділля. Понад 70% архітектурних пам’яток не витримують тиску часу та руйнуються, адже це споруди кінця XVIII — початку ХХ століть.

Збаразький замок — одна з небагатьох в Україні історичних пам’яток, яка має належний стан та відповідає європейському рівню. Щороку він змінюється — вдосконалюються інтер’єри, нові експонати знаходять своє місце в експозиційних залах. Отож, не дивно, що туристи, в тому числі — іноземні, не минають Збаража. Нині Збаразький замковий палац — це і науковий центр, і музей, і мистецька резиденція, і місце для важливих заходів. Зокрема, тут нещодавно відбувся Х Міжнародний інвестиційний форум «Тернопільщина Invest — 2018», який зібрав понад півтисячу учасників з усіх, окрім Австралії, континентів. А на початку травня біля Збаразького замку традиційно відкрили літній туристичний сезон Тернопільської області.