Архів - Україна Incognita
Архів

«Романови всім остогидли»-2

За два дні, відповідаючи дружині та С. Пешехонову на їхні занадто райдужні сподівання, Павло Скоропадський наполягав: «Я бачу, ти не сердься на мене, що ані ти, ані Сергій Васильович, обидва ви недостатньо проінформовані про те, що відбувається, і не зовсім вірно собі малюєте картину, до чого ми йдемо. Для мене поза сумнівом, що революція ще на самому початку. Тимчасовий уряд, який мені симпатичний, поза сумнівом, є лише ширмою, фікцією, за ним виступає Рада робітничих і селянських депутатів, які у даний час цілком систематично взялися за революціонування мас, з чим вони дуже добре впораються. »

«Романови всім остогидли»

Початок 1917 року в Російській імперії, що по самі вуха загрузла в Першій світовій війні, сприймався абсолютною більшістю тогочасного суспільства з надією на краще. Загальним було бажання знайти хоч якийсь вихід із війни, яка вже втомила всі верства населення, виснажила промисловість та сільське господарство. Почастішали робітничі заворушення, страйки і припинення робіт на підприємствах, погроми панських маєтків. Представники правомонархічних придворних кіл, не зазіхаючи на устої імперії, напередодні нового року вбили всемогутнього «старця» Григорія Распутіна (Нових), в якому бачили ганьбу династії й уособлення пронімецьких сил при дворі.

Злети і трагедії генія-3

Така колізія (її направду можна б назвати «класичною») добре відома від часів сивої давнини, мало не з доби античності. А саме: до «метра», найвищого морального авторитета нації, культурного й духовного провідника звертається з листом «зелений юнак», сподіваючись на розуміння, підтримку, мудре слово. Таким вищим авторитетом для українців був (або вже, безперечно, ставав) у 1891 році Іван Франко. Не лише для галичан — для українців загалом. А молодою людиною (20 років), яка відправила послання до Львова знаменитому письменнику, був студент Лазаревського інституту східних мов (Москва), майбутній великий український учений-енциклопедист, академік Агатангел Юхимович Кримський.

Злети і трагедії генія-2

Епістолярна спадщина Гете і Шиллера, величезний масив листів Гоголя, Шевченка, Куліша, Толстого, Стуса... Ця частина творчості видатних людей є цінною для нас передовсім тому, що відтворюється не лише суто внутрішній світ цих особистостей, але водночас і образ доби, коли вони жили, мріяли, працювали, створювали свої шедеври. Такий конче потрібний для нас діалог є, без перебільшення, відкриттям «листів у майбутнє». І мала цілковиту рацію визначний український літературознавець, славетна «шістдесятниця», знана громадська діячка, лауреат Шевченківської премії Михайлина Коцюбинська

Злети і трагедії генія

Писати про цю незвичайну, направду виняткову постать непросто. Його спадщина настільки колосальна, обсяг здійсненого Агатангелом Юхимовичем Кримським такий вражаючий, що постає справді складне питання: що є найбільш важливим для нас сьогодні? Що саме українці ще не оцінили належним чином навіть і тепер? Йдеться не так про нагальну потребу опрацювання й видання десятків томів наукових творів Кримського практично з усіх галузей гуманітарних наук, як про життєву настанову великого ученого...
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар