Сімейний альбом України - Україна Incognita
Україна Incognita » Сімейний альбом України
   

Сімейний альбом України

Автор: Олександр Панченко
Поширене на історичній Полтавщині та інших реґіонах України прізвище «Дяченко» раніше вживалося у значенні «син дяка». Слово ж «дяк», очевидно, запозичене через церковнослов’янську мову, походить від грецького «служка» — «диякос» (грецькою мовою - διάκος, від «дияконос»), початкова етимологія цього слова не зовсім ясна сучасним мовознавцям. У теперішньому Козельщинському районі Полтавщини є навіть невелике село Дяченки, що відноситься до Мануйлівської сільської ради.
Читати далі | 18.11.2019  0
Останні статті розділу
Автор: Юрій Шаповал  0
Автор: Олександр Панченко  0
Автор: Наталія Загоруйко  0
Автор: Олександр Панченко  0
Автор: Степан Віничук  0
«Хутір» у концепції знаменитого волиняка, вихідця із Здолбунівщини Уласа Самчука являє собою універсальну картину селянського світу, де впродовж тривалого часу зберігалися найважливіші ознаки українського етносу, його традиції, звичаї, мораль. У своєму романі «Втеча від себе», що вийшов друком в Інституті дослідів Волині у канадійському Вінніпезі майже чотири десятиліття тому, письменник пише про хутір, як про «щось як легенда», на кшталт сакральної національної міфологеми, яка тісно пов’язана з великою містерією українського селянського життя. Хутір і хуторяни були плоттю нашого народу, що асоціювалися з білим океаном, у далечіні якого ходили покоління предків, поверхню якого краяли плугами, даючи плід землі, а ті, хто не лишався на хуторі, а йшов у всі кінці світу і скрізь ніс із собою велику душу. У.Самчук вважав збереження хуторів запорукою існування не тільки окремої родини, алей й цілої української нації, бо там, на хуторі, «..все тут довкруги це ти сам... Суцільна простота, незламна воля, невпинна послідовність, основа основ будівлі буття…». Я народився у натепер «глухому» полтавському селі, як раніше ще мовилося, хуторі Сокириха понад п’ять «з гачком» десятків років тому 29 вересня 1961 року. Мені й досі любі та щемні слова письменника Степан Васильченка, який колись писав: «…На моріжку коло тину сидить уже цілий гурток хуторян; біліють сорочки, видніються кудлаті голови, босі ноги, тихим блиском сяють заспані очі…». - Отой тихий блиск в очах – це щось магічне, суто українське, правічно наше, українське, полтавське й волинське.
Автор: Олександр Панченко  0
Автор: Наталія Загоруйко  0
Автор: Володимир Панченко  0
Автор: Наталія Загоруйко  0
Автор: Анна Данильчук  0
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар