Серед нечисленного кола українських діячів періоду Українських національно-визвольних змагань, які змогли піднестися над вузькопартійними інтересами й активно включилися у державотворчий процес, слід назвати ім’я відомого вченого-правника та історика Сергія Павловича Шелухіна. Він був палким прихильником ідеї української державності в історії й політиці, яка для нього була тісно пов’язана з засадами права й моралі. В Українській Центральній Раді він очолював позапартійну фракцію самостійників, послідовно дотримуючись концепції цілковитої законності прав України на творення власної держави.

З будителем національного духу, сторожем українських цінностей й отаманом наших полтавсько-лохвицьких прагнень та звитяг Григорієм Булахом я запізнався ще в далеких й бурхливих дев’яностих роках минулого століття під час виборчої кампанії на Полтавщині. Він одним фраґментом свого виступу запам’ятався на все моє життя. – Давно це було… Але ні, нічого не зітерлось з моєї пам’яті від повеней різних подій, намулів багатьох зустрічей й нашарування обставин. Пам’ятаю до дрібниць все, що ним було пов’язано. Особливо близько до серця я сприймаю поезію свого знаменитого земляка: інколи трохи незвичну й імпульсивну, але таку близьку, вишукану, теплу й щиру.