Він був, мабуть, найвідомішим серед російських дисидентів ХІХ століття. Якщо в радянську добу політичні репресії супроти інакодумців набули ще й такого варварського різновиду, як «каральна психіатрія» (оголошення незгідних із системою психічно хворими та ув’язнення їх у «спецлікарнях»), то за часів імператора Миколи І самої лише резолюції монарха на «Філософічних листах» найрозумнішої людини Росії того часу, Петра Яковича Чаадаєва (1794 — 1856), було достатньо, аби оголосити визначного філософа, історика та публіциста божевільним, заборонити йому виходити з дому, зобов’язати його щоденно (!) відбувати домашній огляд лікаря-психіатра.

Про щиру людину, патріота-борця, інтелектуала й науковця, як також про Антибольшевицький Блок Народів, часопис «До Зброї», журнал політичної сатири «Лис Микита», «бандерівців», «двійкарів» й «мельниківців» та про мої контакти з професором Іво Полуляхом, очільниками усіх трьох відламів ОУН й українськими економістами, що замешкали на еміґрації. Що означає трохи незвичне для мене, полтавця з походження, ім’я Іво? - До свого знайомства в 1998 році у баварській столиці Мюнхені з незабутнім професором Українського Вільного Університету (УВУ) Іво Полуляхом...