Як ви думаєте, чи легко помістити під однією обкладинкою універсального енциклопедичного видання (600 сторінок відповідного «фоліантного» формату зі стисненим шрифтом на три колонки) увесь універсальний набір знань (квінтесенцію, або ж «компендіум», як писали у старовинні часи) про Україну: її історію, походження назви нашої країни, формування адміністративно-територіального устрою, природні умови й ресурси, населення (включаючи антропологічний склад давньої та середньовічної людності й сьогоденні показники, чисельність, склад і рух населення), традиційну культуру українців (господарські заняття, ремесла, промисли, харчування, їжу, житло, одяг, народні знання, міфологічні вірування, календарні обряди, обряди життєвого циклу, словесний фольклор...).

Більшовицькі холуї володіли достатньою силою, щоби припинити його діяльність у рідній Україні, але уся сталева машинерія влади не мала жодних сил, щоби вплинути на діяльність його інтелекту та сміливість його висловлювань. У Казані, як і у Києві, він ясно розумів — щоби вижити, треба зламатися. Але він продовжував бути самим собою. Ясна річ — чим злочинніша влада, тим більш активною та численною стає наволоч, яка завжди полює на високий дух. У довіру до професора Макаренка втерся потомствений український священик Дмитро Прокопович, який служив настоятелем місцевого Петропавловського собору. У своїх проповідях розповідаючи мирянам про Христа та Іуду, цей поп у той же час спокійно продав Миколу Макаренка, бо освоїв фах сексота і продавати звик — таємно працював штатним співробітником НКВС.