Зовсім небагато було керманичів, політичних та військових, які після завершення Другої світової війни мали право заявити: «Це — моя Перемога, бо я зробив у неї особливий, персональний внесок, роками, вдень і вночі, працював, не знаючи втоми, аби наблизити її». Безперечно, одним із перших (якщо не першим) у цьому дуже короткому списку по праву має стояти ім’я великого британського прем’єра (у 1940—1945 та 1951—1955 роках) Уїнстона Леонарда Спенсера Черчилля.

Промовляючи в Українському Народньому Домі в австралійському місті Брізбені 24 квітня 1986 року з нагоди Архиєрейських відвідин цих теренів, найдальше віддаленої частки його УГКЦеркви тодішнім очільником Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішим Патріярхом і Кардиналом Мирославом-Іваном Любачівським, один із засновників й керівників української громади Квінсленду архітектор за фахом, українець з походження Роман Павлишин, між іншим, сказав: «...Уважаємо незаперечною правдою, що найбільше надійним засобом збереження цієї субстанції є оновлена батьківська віра із скріпленням церковними традиціями і поглибленою релігійністю мирянства.