Насамперед, звернімось до матеріалів Шевченкової слідчої справи 1847 р. Не можна оминути ось який доволі примітний факт: Третій відділ (або ж Третє відділення) власної його імператорської Величності Канцелярії (читай: таємна політична поліція) майже негайно після арешту поета 5 квітня 1847 року подало до «высочайших инстанций» «переказ», а точніше, прозовий — і доволі точний — переклад російською таких творів, як «Сон», «Катерина», «Перебендя», «Гайдамаки», «Тополя», «До Основ’яненка», «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «І мертвим, і живим...» та низки інших.

Дещо про автора «Чорної долини» й «Чорного гнізда» степового українця Розмая, поета з Білого Колодязя, якого не сп’янили заморські вина. Рівно 60 років тому, в 1958 році, відбувся загальноеміґраційний з’їзд українських письменників, де вперше після низки європейських з’їздів зустрілися мистці слова із майже усіх країн поселення українців - США, Канади, Арґентини, Бразилії, Венесуели, Англії, Австралії, Західної Німеччини, Франції. Якраз тоді, на цьому з’їзді, формально постало знамените Об’єднання українських письменників «Слово» (ОУП). Це об’єднання зокрема ухвалило Звернення українських письменників, що опинилися на чужині, до письменників на материковій, тоді підсовєцькій Україні, яке вказувало на обопільні завдання мистців України та еміґрації..