Писати про цю незвичайну, направду виняткову постать непросто. Його спадщина настільки колосальна, обсяг здійсненого Агатангелом Юхимовичем Кримським такий вражаючий, що постає справді складне питання: що є найбільш важливим для нас сьогодні? Що саме українці ще не оцінили належним чином навіть і тепер? Йдеться не так про нагальну потребу опрацювання й видання десятків томів наукових творів Кримського практично з усіх галузей гуманітарних наук, як про життєву настанову великого ученого...

Я доволі давно, починаючи від другої половини 1990-их років, тобто від початку своїх студій в Українському Вільному Університеті в Мюнхені, почав цікавитися творчим і науковим доробком, життям та діяльністю видатного політичного й громадського діяча, вченого-економіста, уродженця української Слобожанщини знаменитого професора Костянтина Семеновича Кононенка (*12.06.1889–†28.08.1964). Понад 10 років тому я отримав першого, доволі несподіваного для мене листа від його внучки також професора Наталії Олегівни Кононенко з Канади: «…Ваш лист до Української Вільної Академії Наук переслали до мене. Чому вони так довго тримали, до того як вислати до мене, - не можу сказати. Ви шукаєте те родичів Константина Кононенка. Це мій дід. Він помер, як Ви кажете, в Бунтоні.