Перш ніж розповідати про видатних біографів України ХІХ—ХХ ст.. (мова піде далеко не про всіх — лише про тих, чиї ідеї найбільше вплинули на нашу національну свідомість) — варто звернути увагу читачів на декілька важливих аспектів проблеми. По-перше, визначні вітчизняні історики не одразу, поступово , «покроково» прагнули до розмежування зовнішнього світу та свідомості суспільства, до чіткішого розрізнення об’єктивних подій (їх передумов, наслідків та значення) та письмових розповідей про них, до розрізнення людей та ідей, що вони генерують (з’явилось розуміння, що одне й друге — зовсім не те ж саме!).

Згідно з даними досліджень, прізвище «Сірко» (транслітерація - Sirko, правдоподібно, утворене від давнього слов’янського усіченого двоосновного імені «Сєрославъ» за допомогою субстантивуючого форманта «-ко». У середині XVII ст. особове ім’я Сірко завдяки відомому кошовому отаманові війська запорозького вже стало прізвищем Івана Сірка. 1587 р. згадане ім’я засвідчується вже в патронімі південно-західного селянина Тишка Сєрковича (Туп 385), а 1687 р. прізвище Szirko вже фігурує у с. Велика Копаня на Закарпатті (Szabó 548).