У довоєнний період відбувалися стихійні акції непокори, ситуативні бунти, голодування та втечі. Із 1944 р. радянські концтабори поповнилися сотнями тисяч українських оунівців (у багатьох документах радянських спецслужб вони так і називаються та є окремою категорією в’язнів з України), в’язнями-солдатами визвольних армій України, країн Балтії, Кавказу, їхніх прихильників і просто людей, незгодних із тоталітарною системою радянського поневолення. Спротив свавіллю табірної адміністрації посилився, став планованим та масштабним.

Ось переді мною лежить ошатна книга, про яку, на жаль, ще так мало знають в усій материковій Україні. Це - «Енциклопедія української діяспори». Том 4 (Австралія – Азія – Африка), спонсор видання Наукове Товариство імені Шевченка в Америці та Фундація приятелів енциклопедії українознавства, (Київ-Нью-Йорк-Чікаґо-Мельборн), яка побачила світ рівно 15 років тому, у 1995 році. Четвертий том ЕУД було видано коштом Фундації приятелів Енциклопедії Українознавства в Австралії, а до редакційної колеґії цього тому, яку очолював професор Василь Маркусь з північноамериканського міста Чікаґо, входили серед інших мій давній приятель, уродженець тернопільських Кутківець св. пам. інж. Мирослав Болюх, як також полтавці з походження – Дмитро Нитченко та Ігор Гордієв.